Руслан Горбачевський понад 20 років тому закінчив Національний медичний університет імені Олександра Богомольця за спеціальністю «медико-профілактична справа» та здобув кваліфікацію лікар.
Свою альма-матер, щоправда, не залишив, став тут працювати. Нині він – кандидат медичних наук, доцент кафедри комунальної і військової гігієни та екології людини у складі навчально-наукового інституту громадського здоров’я та профілактичної медицини НМУ. 2013 року захистив кандидатську дисертацію за темою «Гігієнічне обґрунтування регламентів використання в сільському господарстві імідазолінонових гербіцидів на основі імазапіру та імазамоксу».
Перегляньте також:
- Засновник і головний диригент симфонічного оркестру Тернопільської обласної філармонії народний артист України Мирослав Кріль: «За 26 днів ми дали в Польщі 29 концертів у найпрестижніших залах»
- Тернополянин Микола Шот став Заслуженим журналістом України
Хоч пан Руслан мешкає нині у столиці, а народився на Дніпропетровщині, але рід його глибоко закорінений на Тернопільщині. Каже, що зі шкільних літ цікавився історією свого роду, слухав оповіді дідуся Володимира про Горбачевських, а потім попросив його занотувати цю інформацію. Внука дідусь послухав. І виклав 1992 року на сторінках шкільного зошита все, що знав, що памʼятав з розповідей своєї матері Петрунелі Горбачевської про свій славетний рід. Цей рукопис пан Руслан береже, як сімейну реліквію. Цікаво, що з роками в цій родині зʼявиться ще одна Петрунеля й буде вона невісткою – вийде заміж за Володимирового сина Віктора. У Віктора та Петрунелі народиться син Руслан і донька Олена.
Отож цього літа Руслан Горбачевський разом з матірʼю Петрунелею Горбачевською-Пастернак і своїм сином-десятикласником Богданом сядуть в автівку – й їхня дорога простелиться на Тернопільщину. Спочатку відвідають село Кудринці, що нині у Мельнице-Подільській селищній громаді.
Та зроблю історичний відступ. Нині відомо, що Горбачевські ведуть свою родову лінію принаймні з 1374 року від Дмитра де Боратина. Добре цю гілку розвинули Василь та Петро, які походили від Симеона та Марії й жили на зламі XVIII-початку XIX ст. Василь, зокрема, разом зі своєю дружиною Марією Клипановською мали чотири сини та одну доньку. Петро ж одружився з Розалією Верхратською, яка народила йому також четверо синів. Нагадаю, що серед синів Василя був Яків, який в дорослому житті матиме славетного сина Івана Горбачевського – академіка, першого міністра охорони здоровʼя в Європі, ректора Карлового університету в Празі (Чехія). Один із синів Петра називався Северин. Його обраницею стала Сюзана Храневич. Мешкали ж вони у с. Кудринці. Десятеро дітей народили, щоправда, пʼятеро з них повмирали у ранньому віці. 1855 року у цій родині на білий світ прийшов син Ераст. Коли виросте, за дружину собі візьме Аделю Крезінську, з якою виховуватимуть пʼятеро діток. Якщо зважити на рукопис Володимира Горбачевського, то Ераст «жив з батьками і працював на пошті завідувачем у Кудринцях». Серед його дітей буде і Северин 1900 року народження. Власне, від нього і тягне свою найновішу родову нитку науковець зі столичного медичного вишу Руслан Горбачевський.
У Северина в Кудринцях народилися два сини – Зіновій та Володимир. Зіновій помер рано. Два сини виховував і Володимир – Валерія та Віктора. У Валерія не було дітей, він навчався в Київській консерваторії, був музикантом, композитором, помер у 60 років. Віктор Горбачевський став на рушник щастя з Петрунелею Пастернак. Він обрав військовий фах. Тож армійська справа водила його у різні українські міста та навіть у Монголію. Власне, несучи військову службу в м. Берегове на Закарпатті, й познайомився з Петрунелею. Спалахнуло кохання, а згодом освідчився їй та повів під вінець. Пані Петрунеля теж приїхала до цього міста за скеруванням на роботу після закінчення Івано-Франківського автотранспортного технікуму. Сама походить із села Середній Майдан Надвірнянського району на Прикарпатті. Свого сина подружжя Віктор і Петрунеля Горбачевські назвали Русланом. Пані Петрунеля каже, що з 11-місячним Русланом тяжко добиралася аж вісім діб до Монголії, до нового місця служби Віктора. Вразили її, горянку, безкінечні степи. Але там мала можливість займатися творчістю, а саме пісенною. Нині вона мешкає на Житомирщині. З піснею не розлучається. Зараз підготувала «Збірку переспіваних серцем пісень», в якій немало-небагато – 170 творів. З деякими з ними ознайомила цьогорічного липня й своїх краян. Адже 27 липня в рідному селі Середній Майдан організувала свій творчий вечір, на якому її колишні односельці жертвували також на потреби Збройних сил України.
У програмі цього вечора звучали не лише авторські пісні Петрунелі Горбачевської-Пастернак, а й вірші. Їх написала чимало, особливо в час великої війни. Один з них присвятила й коханому чоловікові Віктору, який пішов у засвіти в 52 роки. Зазначає, що він «дуже любив життя, родину, людей. Робив лише добрі справи, вболівав за Україну, якій служив вірою та правдою. Завжди в перших лавах. Справжній офіцер!».
Мені без тебе сумно,тяжко
І серце за тобою так щемить…
Пригадую щоднини твою ласку
І очі теплі, ніжні, як колись, –
тихим смутком душі сповнені рядки Петрунелі Горбачевської.
Цьогорічного літа пані Петрунеля із сином Русланом і внуком Богданом вирішили побувати у с. Кудринці, де народився та звідки пішов у широкий світ її чоловік – Віктор Горбачевський. Як каже Руслан, вклонилися передусім бабусиній хаті, знайшли могилу прабабусі Петрунелі Горбачевської, 1900 року народження, яка прожила 95 років. Помолилися також на місці церкви, де колись відправляв Богослужіння його прапрадід о. Северин, нині тут мешканці Кудринців звели капличку. У рукописі Володимира Горбачевського читаю, що цей сільський храм був зруйнований у час воєнного лихоліття. І її руїни пан Володимир ще памʼятав. Після війни нову церкву місцеві жителі збудували «навпроти прадідової садиби».
Руслан, Богдан і Петрунеля Горбачевські після Кудринців приїхали й до Тернополя, а саме в національний медичний університет імені Івана Горбачевського, де мали зустріч з ректором вишу, професором Михайлом Кордою. Михайло Михайлович розповів гостям, зокрема, про відзначення 170-річчя від дня народження академіка Івана Горбачевського, подарував свого авторства книгу «Українець світової науки».
Відтак з нащадками роду Горбачевських я побував у музеї-садибі академіка Івана Горбачевського у с. Зарубинці, що неподалік Збаража. Попросив розповісти Русланові, Богданові та Петрунелі Горбачевським про їхній родовід відомого в краї краєзнавця, начальника відділу туризму та охорони культурної спадщини Збаразької міської ради Руслана Підставку. Він, зокрема, нагадав, що о. Северин Горбачевський (1807 р.н.) був двоюрідним братом зарубинецько-збаразького пароха о. Якова (батька Івана Горбачевського). Правив о. Северин, у тому числі й у с. Кудринці, де і помер 1888 року.
«Руслан Горбачевський, як і його син, займається дослідженням родового дерева, що є дуже похвальним у наш непростий час. Обмінялися контактами й тепер спільні генеалогічні пошуки будуть координуватися з обох боків», – зазначає Руслан Підставка. Це означає, що чекатимемо на нові дослідження, знахідки, що стосуються славного роду Горбачевських.
Микола Шот
