.jpg)
Саркофаг, щоправда, друкований – це збірка есеїстки чи радше колонок, чи ще точніше тсн-ок “Тут похований Фантомас”.
Перегляньте також:
- Тернопільводоканал попереджає про відключення води
- Усі котельні Тернополя запрацювали на повну потужність
До Тернополя Юрій Андрухович прибув зі Львова, де 17 квітня зустрів 30-річчя “Бу-Ба-Бу”.
“Так сталося: 17 квітня 1985 року відбулася ця ззовні непомітна подія, — сказав про час створення “Бу-Ба-Бу” Юрій Андрухович. — Насправді, у день створення, я не зміг бути у Львові. Зустрілися лише Неборак та Ірванець. У нашому тріо я був єдиним, хто знав кожного з них окремо, бо до 17 квітня 1985-го Неборак і Ірванець були не знайомі. Того дня ми домовилися зустрітися біля Оперного театру у Львові. Мене мали упізнати ті двоє… але напередодні я занедужав і не зміг виїхати на зустріч. Зв’язатися у той час було складно – ні смс, ні імейлів… Ми домовилися зустрітися о 10.00 год., якщо всіх не буде, то треба прийти рівно через годину на те саме місце. Так Неборак і Ірванець ходили до 14.00… Мене не було. Поки не здогадалися придивитися до людей: якщо ще хтось ходить сюди щогодини, міг запам’ятатися. Так вони і зустрілися. Не віриться: вчора цій події виповнилося 30 років…”.
Тексти зі збірки “Тут похований Фантомас” створені впродовж кількох років і складають певний документальний роман – з послідовністю розвитку подій, документацією часу, який здався Юрію Андруховичу актуальним. Специфічний сюжет збірки створюють дати написання кожного окремого тексту. Жодна з колонок не перевищує 5 тис. знаків.
— Презентація книги “Тут похований Фантомас” у Тернополі цілком особлива, — зазначив перед тернопільською публікою Юрій Ігорович. — Адже вперше відбувається за присутністі художника книжки — тернополянина Тараса Бріля.
Колонки зі збірки Андрухович почав писати в грудні 2010-го, публікував їх раз у тиждень на сайті “ТСН”. Коли з’явилися перші з есе, в історії України був недобрий час – період раннього і досить прикрого Януковича та його режиму. До збірки “Тут похований Фантомас” обрано понад 70 колонок за останні чотири роки – остання, за часом написання, датована літом 2014 року.
Ірини Юрко.
