60 поезій про любов до Батьківщину, Героїв і Перемогу – стільки віршів увійшло до нової збірки поезій знаного літератора, краєзнавця, журналіста, громадського діяча Юрія Зайця «Дорога до волі», яка минулого тижня побачила світ у видавництві в Житомирі.
Усі рядки книги обпаленні війною. Як зазначено в анотації: «Ще не забута в пам’яті народу боротьба УПА, події на Майдані. Тепер болем відгукується в наших серцях загарбницька війна московії проти України. Поезії Юрія Зайця – про найглибшу і найболючішу любов до Нашої Батькіщини, про Героїв, про Перемогу».
Перегляньте також:
- «Великий Раковець» у краєзнавчому дослідницькому нарисі Юрія Заяця
- Як з’явилася Великораковецька церква Казанської Божої Матері, знає Юрій Заяць
Серед поезій є й вірші-присвяти зокрема: пам’яті Великораковецького станичного «Шила» і Борцям за волю України, голові Збаразької районної організації НРУ Мирону Дикому, голові осередку НРУ села Вищі Луб’янки Ярославу Штокайлу, Герою України Устиму Голоднюку, сестрі Аллі Нестеренко, а на обкладинці зображений боєць 68-ї окремої єгерської бригади ім. Олекси Довбуша односелець автора Василь Медвідь.
Як зазначив Юрій Заяць у передмові до збірки: «Ця війна прийшла до мене вдосвіта – плачем сестри. Через плач почув: почалася війна! Відтоді вона невпинно оселилася в мені: той біль, ті переживання треба вилити на папері. Це час, коли душа затерпала, коли слова клубком застрягали в горлі, сльози затуманювали очі, а в скронях гуппало: треба писати…».
Не плач, сестричко, що такі жнива.
Люцифер жне життя на нашім полі.
Ти залишилась в пеклі цім жива.
Я дякую за цей дарунок долі.
Не плач, сестричко, ще зійде зоря
З душі спадуть зчорнілі ноти смутку,
Які, як кулі, ранили серця
І в пам’яті лишали незабудки.
Не плач, сестричко, ще прийде весна,
Із хмурих дум проб’ється промінь сонця.
Не плач, рідненька, не твоя вина,
А з розуму зійшов московський вбивця.
ххх ххх
Я знаю, що ми переможем
московських рашистів, заброд.
Душею написані книги
Наш буде читати народ.
Знайдемо і гріш, і чорнило,А іскри креснемо об час,
Щоб серце за неньку боліло –
Хто житиме і після нас.
Зять та усі племінники Юрія Зайця нині захищають Україну, і він чесно зізнається, що якби не вік, то пішов би боронити Україну також, адже ще є «порох у порохівницях» і здоров’я дозволяє. Натомість Господь наділив його іншою зброєю таланововитим пером.
Літературно-художнє видання (68 сторінок), редактор якого світлої пам’яті тернопільський поет Володимир Кравчук, розраховане на широкий загал читачів.
До слова поет, гуморист, краєзнавець Юрій Заяць народився у жовтні 1957 р. у с. Великий Раковець, що на Збаражчині. Здобувши професію будівельника, працював за фахом у Тернополі. У 1986 після катастрофи на Чорнобильській АЕС, учасник будівництва селища Тернопільське Макарівського району на Київщині. Зрештою, в житті було по-різному, навіть й заробітчанського хліба довелося скуштувати. Нині живе і працює в рідному селі. А ще Юрій Заяць завжди активний в громадському житті, на початку 1990-х двічі був делегатом Всеукраїнських зборів Народного руху України, тричі ставав депутат Збаразької районної ради, активний учасник Революції Гідності. Член Національних спілок краєзнавців і журналістів України, Збаразької районної літературно-мистецької студії «Рушник», літературного об’єднання при Тернопільській обласній організації Національної спілки письменників України.
Вірші й статті публікував у газетах, альманахах. Він переможець гумористичного конкурсу «Пательня шкварок» (2011), дипломант міжрегіонального фестивалю-конкурсу гумору і сатири «Грицева шкільна наука» (2012, 2016), лауреат Тернопільської обласної премії в галузі культури «в номінації краєзнавство ім. Петра Медведика» (2021). Автор збірок поезій «Життя моє, немов рушник», збірок гуморесок «За язик вкусися», «Ну і зустріч» та ін., а також краєзнавчих книг «Великораковецька церква Казанської Божої Матері», «Великий Раковець», «Лицар свободи Борис Козубський» та багатьох інших. А ще постійно ділиться віршованими рядками на сторінках газети «Місто».
В. К.
Коментарі
