Язловецький замок на Тернопільщині: руїни, які збереглися з часів середньовіччя
Історія Язловецького замку, що на Тернопільщині
- Опубліковано: Віталій Войтюк
- —
- 10 Листопада, 2025 о 21:37
Замок у Язлівці на Тернопільщині нині стоїть величною руїною, як і багато інших на Поділлі. Втім, історія цієї величної споруди сягає давнього середньовіччя. Попри те, що перша письмова згадка про нього датується 1436 роком, науковці вважають, що твердиня існувала ще в XIII ст. За багато століть архітектура фортеці нашарувала чимало стилів і добудов. Частина з них збереглася до наших днів.
Про це пише ZAXID.NET
Перегляньте також:
- Призначено керівників двох музеїв Тернопільщини
- Хористи з Тернопільщини перемогли в конкурсі парафіяльних хорів УГКЦ
Як розповіли у Національному заповіднику «Замки Тернопілля», перша згадка про замок у Язлівці датується XIV ст., коли його власники, українські магнати Бучацькі-Язловецькі гербу Абданк, почали будувати своє родове гніздо на місці укріпленого давньоруського городища.
Язловець розташовувався на давньому торговому шляху Via Regia, завдяки цьому на середину XV ст. був значним торговельним центром. Навіть львівські купці скаржилися королю, що провінційні ярмарки в Язловці, Рогатині, Теребовлі шкодять їхній торгівлі. У XVI ст. Язловець став одним з найбільших міст на Поділлі, де проводили ярмарки.
Язловецький замок складався з двох частин: фортеці на погорбі і нижнього замку, який містив палац XVII ст. Зважаючи на тривалий вік існування, етапи зведення Язловецького замку ділять на щонайменше пʼять будівельних періодів.
Найдавніший замок, ще з руських часів, мав пʼятикутну форму з квадратною баштою. Її додатково відмежовував вал, рови. У XV ст. до фортеці прибудували оборонні мури із ще однією квадратною баштою в протилежному крилі. Там же звели житловий будинок. Ще через століття через розвиток вогнепальної зброї замок доповнили вежею-донжоном і потужною бастеєю. З кількох ярусів можна було одночасно вести вогонь з гармат та ручної зброї. Тоді ж на дитинці зʼявилася каплиця, а житлова площа суттєво збільшилася.
1643 року великий коронний гетьман Станіслав Конєцпольський купив фортецю і разом з сином Олександром зміцнив її. Верхій замок оточили зовнішнім оборонним поясом – нижнім замком. Він складався з двох зʼєднаних стіною квадратних башт з підйомним мостом, прямокутного двоповерхового казематного будинку з арковим проїздом, двома наріжними бастіонами, мурами з бійницями і бастеями. Завдяки цьому фортеця витримала не один штурм. Після смерті Олександра Конєцпольського замок втрачає свою потугу.
1672 року фортецю захопили турецькі загони паші Гусейна Адена. Ще через три роки – ординці Ібрагіма Шишмана. Після цього замок і навколишні території потрапили у турецьке володіння на дев’ять років.
У XVIII ст. Ян Конєцпольський проводить значну реставрацію замку, але на той час твердиня назавжди втрачає своє оборонне значення. Нові власники, родина Любомирських, перетворюють його на руїну.
У 1746 році новий господар Язловецького замку Станіслав Понятовський перебудував нижній замок на палац, доповнивши двома бічними крилами. А верхній дозволив зайняти ченцям паулінам, які жили там у 1719-1982 роках. Останній дідич язловецького замку барон Бложевський в 1863 році відкрив в приміщеннях нижнього замку жіночий монастир ордену сестер Непорочного Зачаття Діви Марії. Він існував там до 1946 року, поки радянська влада не заборонила і влаштувала там протитуберкульозний диспансер. Діяльність монастиря у стінах нижнього замку відновили 2002 року. Торік релігійній установі передали все приміщення палацу.
На величних руїнах досі зберігся камʼяний різьблений портал. На вʼїзній брамі увічнені герби.
Ми писали, у Чорткові відкрили туристичний маршрут на цвинтарі.
Коментарі
