Ярослав Стецько: життя, ідеологія, боротьба за Україну

Ярослав Стецько (19 січня 1912 — 5 липня 1986) — видатний політичний діяч, ідеолог українського націоналізму, близький соратник Євгена Коновальця, Степана Бандери та Романа Шухевича. Його життя та діяльність асоціюються з боротьбою за незалежність України в одному з найскладніших періодів її історії.

Пишуть на сторінці Новини Тернопільщини.

Ярослав Стецько народився 19 січня 1912 року в місті Тернопіль. Здобув юридичну освіту у Львівському університеті, що стало основою для його політичної кар’єри. Ще у юності він долучився до Організації українських націоналістів (ОУН), де активно підтримував ідею створення самостійної Української держави. Для Стецька незалежність України була абсолютним пріоритетом, вищим за будь-які політичні чи ідеологічні компроміси.

Одним із найяскравіших епізодів у житті Стецька стало проголошення Акту відновлення Української держави 30 червня 1941 року у Львові. Цей акт став сміливим викликом тодішнім окупантам — як Радянському Союзу, так і нацистській Німеччині, яка прагнула встановити контроль над Україною.

Як голова Державного правління, Стецько чітко заявив про незалежність України, що викликало негайну реакцію з боку нацистів. За свою позицію він був заарештований і ув’язнений у концентраційному таборі Заксенгаузен. Серед його сусідів по тюремному блоку був Яков Джугашвілі, син Йосипа Сталіна.

Після Другої світової війни Стецько не припинив своєї діяльності. В еміграції він очолив ОУН (бандерівців) і став президентом Антибільшовицького блоку народів (АБН) — міжнародної організації, що об’єднувала народи, які боролися проти радянського режиму.Завдяки його зусиллям українське питання звучало на світовій арені, а боротьба за незалежність отримувала підтримку серед країн Заходу. Стецько також активно працював над зміцненням української діаспори, підкреслюючи важливість збереження національної ідентичності.

Стецько залишив глибокий слід в ідеології українського націоналізму. Він виступав за не лише політичну незалежність, але й за духовну та культурну суверенність українського народу. Його концепція базувалася на ідеї, що боротьба за свободу України є частиною глобальної боротьби за визволення всіх поневолених народів.

Ярослав Стецько прожив останні роки життя у Мюнхені, де невтомно працював над міжнародним визнанням української боротьби за незалежність. Він помер 5 липня 1986 року, залишивши після себе вагому спадщину. Його дружина, Ярослава Стецько, продовжила його справу, очоливши АБН і ставши ще однією важливою фігурою українського національного руху.

Постать Ярослава Стецька є символом незламності та стратегічного мислення. Його боротьба за українську незалежність, незважаючи на величезні перешкоди, надихає наступні покоління. Він залишив спадщину, яка й досі допомагає Україні відстоювати свої національні інтереси.

“Сила народу полягає в його єдності та вірі у свою державу,” — ці слова, що відображають життєве кредо Стецька, залишаються актуальними й сьогодні.

Цікаві факти

• Камера Стецька в Заксенгаузені була розташована поруч із камерою Якова Джугашвілі.
• Стецько був переконаний, що незалежність України стане ключем до звільнення інших поневолених народів.
• Його діяльність сприяла формуванню підтримки України серед політичних лідерів Заходу.