03.09.2026
15:49:00
Ярослав Горошко належить до тих постатей, у біографії яких поєдналися різні епохи, війни, держави й вибір, зроблений у вирішальний момент історії. Він був офіцером спецназу, учасником війни в Афганістані, Героєм Радянського Союзу, а після відновлення незалежності України став одним із тих, хто долучився до формування української військової розвідки та спецпідрозділів.
Його родинна історія також тісно пов’язана з українською визвольною боротьбою. За спогадами та публікаціями про Горошка, його дід воював у лавах Армії УНР, батько пройшов крізь Українську повстанську армію, а сам Ярослав після розпаду СРСР обрав псевдо «Вовк» і став на український бік.
Ярослав Горошко був офіцером радянського спецназу ГРУ і отримав звання Героя Радянського Союзу ще під час війни в Афганістані. Для багатьох побратимів він залишився прикладом командира, який мав великий бойовий досвід, жорстку внутрішню дисципліну і чітке розуміння, на чиєму боці має бути в час історичного вибору.
У серпні 1991 року, коли в Москві відбувалися події, пов’язані із заколотом ГКЧП, Горошко, за спогадами, прибув до Львова і заявив В’ячеславу Чорноволу: «Я — з вами». Цей епізод часто згадують як один із символічних моментів його переходу від служби в радянській системі до служіння незалежній Україні.
Після проголошення незалежності він долучився до створення українських структур спеціального призначення. Зокрема, його ім’я пов’язують із формуванням 10-го окремого загону спецпризначення ГУР. За переказами, під час відбору кандидатів він ставив кожному просте, але принципове запитання: «Якщо почнеться війна з Росією — стрілятимеш?» Саме відповідь на нього, за словами побратимів, показувала, чи готова людина служити Україні не формально, а по-справжньому.
Для одних поєднання звання Героя Радянського Союзу і переконань українського державника може здаватися парадоксом. Для тих, хто знав Ярослава Горошка, це було радше свідченням складної історичної доби, у якій людина мала зробити власний вибір.
Побратими згадують його як безкомпромісного офіцера, який добре розумів загрози для молодої української держави. Його досвід, авторитет і бойова підготовка були важливими в час, коли Україна тільки починала будувати власні силові структури, армію, розвідку і систему безпеки.
З його іменем пов’язують і низку легенд, які роками передають у військовому середовищі. Зокрема, йдеться про історії довкола охорони арсеналів та протистояння спробам впливу з боку Росії в перші роки незалежності. Частина цих епізодів досі залишається на рівні спогадів і переказів, однак вони лише підкреслюють масштаб постаті Горошка в очах його сучасників.
Ярослав Горошко загинув 8 червня 1994 року у водах Дніпра. Його смерть стала шоком для побратимів і для тих, хто бачив у ньому одного з ключових офіцерів нової української військової розвідки.
Обставини загибелі досі викликають багато запитань. У спогадах про ті події згадують, що смерть Горошка сталася напередодні важливих процесів, пов’язаних із протистоянням за Чорноморський флот і роллю українських спецпідрозділів у цих подіях. Саме тому навколо його загибелі й досі існує чимало версій та припущень.
Для побратимів він залишився не лише офіцером із бойовим досвідом, а й людиною, яка бачила майбутнє українських спецслужб і закладала основи того, що сьогодні стало частиною обороноздатності держави.
Пам’ять про Ярослава Горошка живе не лише в розповідях його побратимів. Його справу продовжили сини — Павло та Іван, які також обрали шлях офіцерів української розвідки. Історія Ярослава Горошка — це історія складного, але принципового вибору. Людина, яка пройшла радянську військову систему, у вирішальний момент стала на бік України й долучилася до творення її силових структур. Його пам’ятають як командира, воїна і людину, яка розуміла: незалежність держави потребує не лише політичних заяв, а й людей, готових її захищати.
23:01, 2 Вересня, 2026
06:43, 1 Вересня, 2026
