26 лютого 2015 р. ми знову відправили українським воїнам в АТО свою посильну допомогу.
Перегляньте також:
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
- Культурна еліта України підтримала Тернопільський мистецький коледж імені Соломії Крушельницької
Збирали цю допомогу різні волонтерсьі групи із Кременця та довколишніх сіл.
Так працівники “Львів-транс-газу” зварили 10 добротних “буржуйок”, в яких передбачили можливість варити їжу та сушити речі. Також до кожної з них виготовили комплект комина.
Волонтерська група з с.Лішня виготовила консерви, отож в автобус загрузили 800 тушонок.
Багато жителів району передавали для цієї справи м”ясо, банки, закаточні кришки, спеції… Особливо долучилася родина Героя Небесної Сотні Сашка Капіноса, вони закололи і віддали дві свині, яких годували для своїх потреб.
Колектив Кременецького прфесійно-технічного ліцею дав частину коштів, для закупівлі палива.
Школи та інститут вже традиційно передали маскувальні сітки, виготовлені руками учнів.
Це тільки короткий перелік тих, хто передав свої пожертви.
Гуманітарний груз в зону АТО доставили священнослужителі району: настоятель с.Лішня та с.Іловиця прт.Андрій Любунь та насельник Свято-Юріївського монастиря ієром.Платон (Моргунов).
Однак, основною місією священиків, мала стати духовна опіка захисників Батьківщини. Звершення Літургій, таїнств сповіді й причастя, укріплення бійців словом і молитвою. Тому Преображенська парафія забезпечила капеланів усім необхідним для служіння в польових умовах.
В Чемерівцях увесь гуманітарний груз перевантажили у фуру і з тамтешніми волонтерами супроводжували його аж на Донбас.
Дорога була складною, однак молитва і праця рухали справу вперед.
Перше, що кидалося в очі в Донецькій області, це зруйнована інфраструктура та понівечені будинки.
Бездоріжжя на останніх кілометрах допомагав долати БТР.
Коли прибули на базу, найперше розвантажили ТІРа.
Потім сортували вантаж, розділюючи його на частини для різних блок-постів.
Із кількох блок-постів одразу приїхали солдати на військовому транспорті й забрали допомогу.
Іншим постам допомогу наступного дня доставляли самі.
На фронті священики одразу стали чимось на зразок “живого талісмана”. Хлопці просили посидіти в БТРі, поносити їх одяг , полежати на їх лежанці…
Ось вони, ГЕРОЇ, котрі бережуть наш мир. Хай береже вас БОГ. Ви Україні, сім’ї, родині і нам потрібні ЖИВИМИ. Ми вас любимо, молимось за вас і чекаємо.
А на війні небезпечно навіть святим. – Святителю отче Миколаю, моли Бога за нас.
Ось в таких умовах живуть наші захисники.
Священики також виконували свої прямі функції: служили літургії, сповідали і причащали бійців, укріпляли словом і молитвою.
А також освячували намети і техніку.
Мені особисто найбільше подобається наступна світлина.
Якщо у вас виникло запитання, чому на світлинах нема о.Платона, – він виконував роль оператора, тому залишався за кадром.
P.S. Окрема подяка від солдатів – колективу Кременецького підприємства ЛьвівТрансГаз за якісно виготовлені “буржуйки”. Вони грітимуть не тільки душу.