Як ми пасли корови, закохувались і були щасливими
Побачив відео, як діти, напевне десь перший чи другий клас, зривають квіти, кульбаби. Парк, багато дерев, трава така хороша і квіти.
Компанія дітей грається. Щось розповідають одне одному, не в телефоні сидять. З одного боку парку хлопчик зриває квіти, з іншого – дівчинка…
Ця картина перенесла мене теж в дитинство. Травень місяць, вже тепло, але ще не спекотно. Ми вже посадили свої городи і ще не виросла трава, ще не треба сапати
Тому, ми після школи женемо пасти корови. Це наші “американські гірки”, наш відпочинок і робота. З кожної хати, хлопці і дівчата виганяють корів на пасовище.
Перший раз, коли виганяли, брали великодню гілку верби і нею поганяли корів, щоб не хворіли
Тепер уявіть собі картину. Травень, навколо луг, поля, все зелене, все пахне весною і ми такі щасливі, такі щасливі. Тоді можливо, ми цього не усвідомлювалии, а зараз, я це вже розумію.
Найбільше нас було на такому лузі, який ми називали “Глибокою долина”. З двох боків каменіломи, а посередні територія, як з двадцять футбольних полів, яка тягнеться до лісу, до річки Коропець. І все пахне зеленню, квітами, волею.
Корови після зими, скучили за травою. Ми ділимося на компанії і починаємо їсти хліб, який взяли з дому. Хтось зі смальцем, хтось з цукром чи варенням. Який ж то смачний хліб. Ваша шаурма – фігня…
Ми ділимося на ватаги, на вулиці. Хтось збирає квіти, хтось грає у футбол; резинки; ножичка. Хтось вчить і готується до екзаменів.
Старші хлопці залицяються до дівчат, ми поки менші – пасемо їхні корови і крадькома дивимося, як вони намагаються поцілувати дівчат.
Старші хлопці забирають в нас хліб… Проходить кілька років і вже ми стаємо старші, вже ми цілуємо дівчат, і забираємо хліб від дітвори. Вже трохи п’ємо самогон зі старшими дядьками, які розказують тобі про своє молоде життя….
На літо в село приїжджають дівчата і хлопці з Тернополя, Львова, Києва… В нас такі двіжняки і дискотеки відбуваються, що виступ групи “Квін” в Харкові, просто відпочиває.
З травня до листопада, ми гонили корову пасти. Сім місяців пригод, тривог бо корову загубив, бо “бомки”, бо гроза, бо спека, бо, бо…
Інколи їду Києвом і думаю, от хоча б на один день, ще раз зі всіма погнати корови в Глибоку долину. Хоча б раз.
Хто пас корову в дитинстві. Хто так само любить травневе село, той мене зрозуміє. Всім вдалого дня, крім московитів.
Михайло Ухман