Як ми будемо жити…
- Опубліковано: Анатолій Матвійчук
- —
- 10 Грудня, 2025 о 06:16
Ну, гаразд, цунамі “в ритмі вальсу” прошуміло, можу нарешті щось сказати і я, можливо, відповісти, що це було (вибачте за каламбур!), але не всім одразу, а по черзі. Отож!
Перша відповідь тим, хто адекватно відреагував.Дякую за позитивні емоції і підтримку, а також за вашу любов і повагу. Це дуже важливо, що в такі часи ви продовжуєте мислити, співпереживати і відчувати. І розумієте, що для того аби донести якусь думку, не завжди потрібен високий стиль. Іноді навпаки – він має бути зрозумілий всім і навіть провокативний. Отож, з мого боку це була звичайна творча рефлексія на гострі події нашого життя, виражена в тій технологічній формі, яку останнє десятиліття демонстрував нам “Квартал”. Суть її така – взяти відомий твір, написати злободенний текст про якусь політичну фігуру і заспівати. Хай не зі сцени НП “Україна”, а хоча б на сторінці Фейсбуку. І, судячи з 20 тисяч лайків під відео, вийшло непогано – це як зібрати аж 4 повні зали НП “Україна”. Хоча якогось гонорару чи матеріального задоволення від цього я не отримав.
Перегляньте також:
- Єрмак з самого свого початку «докладався» до того, в якій складній точці перебуває наша держава зараз
- Що таке “$400 млн для України” в оборонному бюджеті США
Друга відповідь адресується тим, нещасним, заляканим, заблудлим і обдуреним пропагандою, які щиро думають, що я над кимось знущаюся, що я зібрався в політику чи граю на чиюсь користь. Мені вас шкода, шановні, бо ваш поляризований тип мислення вже смертельно небезпечний для країни. Щось робіть зі своєю психікою, пийте заспокійливе, трохи притримуйте негативні емоції і пробуйте мислити! Ну, хоча б на тему, запропоновану в моїй пародії. А вона поставлена ясно і просто: як ми будемо жити без Єрмака? У пісні не було сказано жодного критичного слова на рахунок конкретної особи, жодного звинувачення в якихось злочинах, жодної ознаки якоїсь расової ненависті чи гомофобії! Це було значно толерантніше за нищівні і образливі атаки Кварталу на Кличка чи Парубія! То чого ж це вас так вкурвило? Бо, напевно, таки не маєте відповіді на поставлене запитання! Ви в темряві своїх страхів, комплексів і упереджень! Але життя іде далі і воно все розставить по місцях, хочеться нам того чи ні.
Ну й третя відповідь тим, хто свідомо зайнявся моїм хейтерством: чи через свою позицію в політиці, чи хтось працює на державу і напряму залежить від влади. Сюди ж віднесу велику армію ботів з порожніми чи закритими профілями. Отож, я прекрасно розумію, що в вас говорить – корпоративна мораль, страх втратити посаду, гроші, зв”язки чи взагалі опинитися поза грою. Тому ви намагаєтесь різко відмежуватися від мене, публічно задекларувавши свою лояльність до своїх. І я подарував для цього такий гарний привід, чи не так? Тому не сичіть, а тихо подякуйте за нагоду.
Але все ж давайте, врешті, відкинемо ці умовні категорії – “свої -чужі” і просто подумаємо, а що з нами сталося? Так, війна! Але може ота технологія дегуманізації, яка була спрямована на ворога, вдарила тепер і по нас самих? І ми перестали відчувати себе людьми, які живуть у вільній демократичній країні, хай навіть воюючій, але ж не тоталітарній, де заборонена особиста думка! Чи половина з нас уже спить і мріє про епоху таємних доносів і нічних арештів? Але ж думки матеріалізуються!
Я навмисне не переходжу тут на високі слова і поняття, такі як “народ”, “держава”, “конституція” чи “совість”, “правда”, “честь” або “любов”. Останні слова вже навіть страшно вимовляти – так і бачиш перекошені ненавистю обличчя, вирячені чи навпаки характерно примружені очі…
Я писав колись, що для мене Фейсбук перш за все своєрідна лабораторія психоаналізу. А можливо навіть лікарняна палата, в якій нас лише утримують, але давно вже не лікують. Нікому лікувати! Усі наші “цілителі” мовчать – лікарі, психологи, соціологи, філософи, публіцисти, духовні лідери і політичні діячі.
Одні лише політичні блогери-пропагандисти трудяться в поті чола свого! Ні, я зовсім не закликаю нікого говорити на теми війни і політики – але ж повертати людей до притомного стану, а не штовхати їх до прірви, хтось таки має! Подумайте про це!
І не треба апокаліптичних настроїв. Я говорю це не тільки вам усім, а й собі. Не думайте, що комусь зараз краще. Просто про погане не хочу говорити…
Але подумаймо, як зробити так, аби всім стало, ну, хоч би трохи краще!
Інакше, біда…
Анатолій Матвійчук
Коментарі
