Цього року 23 лютого у християн схiдного обряду розпочинається Великий пiст, який триває до Великодня. Цікаво, що православнi та греко-католики постять дещо по-різному. Православним духовенство зазвичай радить дотримуватися суворого посту, а от у греко-католикiв є багато послаблень. Тим часом протестанти взагалi не мають такою посту, а постять тодi, коли вважають це за потрiбне.
Перегляньте також:
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
- Культурна еліта України підтримала Тернопільський мистецький коледж імені Соломії Крушельницької
1. Що таке піст і яка в нього мета?
Напевне, однією з найбільш характерних рис нашого часу є його перенасиченість, надмір усього – людей, машин, товарів, послуг, способів комунікації та розваг. Потреби людини вже давно перейшли межу здорового глузду, перетворившись у справжній «споживацький культ». Люди тепер живуть не для себе, а для того, щоб купляти непотрібні їм речі, старанно виконуючи вказівки рекламних роликів. Суспільство загалом нині працює не заради необхідного, але вже заради надміру. Пригадуєте індійську казку про золоту антилопу? Там жадібний раджа намагався заволодіти антилопою, яка розсипала після себе золото. Закінчив життя він плачевно, бо втопився у непотрібному багатстві, про яке так мріяв. Це дуже точний образ грішної, пристрасної душі, яка шукає щастя там, де його немає та бути не може – в видимому світі.
Окрім того, на сучасну людину сьогодні, як ніколи раніше, обрушився цілий шквал непотрібної інформації. З’явилися вже нові, незнані раніше хвороби та залежності, наприклад, безсоння в тиші. Деякі люди вже не можуть спати у повній тиші чи темряві, бо настільки звикли жити в середовищі постійного інформаційного шуму, що своїм нормальним станом вважають голосне життя великого міста. А перше, що роблять сучасні підлітки відкриваючи вранці очі, чи засинаючи в ліжку – беруть до рук смартфон чи планшет. Таких прикладів – безліч. Не будемо займати часу згадуючи детально кожен із них.
Тому, не лише з церковних, але й з цілком світських та прагматичних причин людству нарешті потрібно зупинитися, перепочити, продумати далі свої наступні кроки. Чи потрібно ще говорити про користь такої зупинки для людської душі! Таку зупинку в Православній Церкви ми називаємо постом. Іноді помилково вважають, що піст це час коли люди перестають добре їсти. Це лише часткова правда. Основна мета посту відпочити від шуму навколишнього світу та звернутися до Бога, переглянути власні стосунки з Ним. І багатьом людям для цього, дійсно, важливо приборкати своє черево. Але основна річ, яку ми повинні засвоїти під час будь-якого посту – це вміння віддалитися від марнот цього світу. Все те, що він нам пропонує – блискуче та привабливе, але це небезпечна, страшна отрута. Наше завдання на час посту якщо не відмовитися від цього зла остаточно, так хоча б зменшити його дозування.
2. Внутрішнє та зовнішнє
Оскільки людина складається з душі та тіла, то й наш піст можна поділити, звичайно досить умовно, на два типи: зовнішній і внутрішній. Під зовнішнім постом розуміємо обмеження для свого тіла, а під внутрішнім постом – певну внутрішню віруючих роботу над собою.
Зовнішнє благочестя в першу чергу полягає в утриманні. Тут, ще раз згадаємо обмеження в їжі – як у її кількості, так і якості та частості прийому.
Також слід загадати про важливість утримання християнину від участі в різноманітних розвагах, веселощах. Жодні святкування в час посту віруючими людьми не справляються, а весілля, ювілеї та інші урочисті події, прийнято переносити на більш доречний час.
Є традиція, що віруючі пари на час посту за згодою утримуються від статевих стосунків. Якщо в сім’ї віруючим є лише один чоловік або дружина, а партнер своєї згоди на утримання не дає, то порушення такої традиції гріхом не вважається.
Особливої уваги слід звернути на інформаційне обмеження на час посту. Навряд чи піст пройде корисно в людини, яка ні на мить не розлучається з комп’ютером, телевізором, різноманітними мобільними гаджетами. Пам’ятаймо, що в час посту повинен відпочивати не тільки наш шлунок, але й мозок. Якщо ж він буде заповнений сторонніми речами, а не молитвою та побожними розважаннями, то всі наші зусилля перетворять піст лише на благочестиву дієту, яка до Церкви та спасіння душі не матиме жодного стосунку.
Не менше важливим, є дотримання віруючими й внутрішнього посту. Він полягає передусім у тому, що християнин не тільки зовнішніми речами проявляє свою віру, але й прагнучи досконалості, ретельно слідкує за своїми думками, намірами, відчуттями, мотивацією своїх вчинків тощо. Відомий принцип, що «в піст головне не їсти один одного» стосується саме цього аспекту постування. Святі Отці нагадують, що справжній піст є видаленням зла, приборканням язика, вгамуванням гніву, похотей, припиненням наклепів, брехні.
Марно шукати відповідь на питання, який із цих двох аспектів важливіший, бо як не можливо дотриматися зовнішнього посту без внутрішнього, так і внутрішній піст неможливо сповнити перед цим не приборкавши свої найбільш грубі, фізичні звички та пороки.
3.Чи змінювалися вимоги посту з часом?
Безперечно, той зразок дотримання посту, про який навчає Православна Церква ще з часу сформування «Типікону» (V ст.), з плином часу зазнав суттєвих змін. Оскільки змінилися умови життя та діяльності людей, то й змінилися я сам ритм життя та навантаження, які змушені переносити віруючі. Відтак, у всій його повноті виконати древні правила сучасній людині без шкоди, очевидно, не є можливим. Тим не менше, це є той зразок і ідеал, до якого віруючі люди повинні постійно прагнути. Скажімо, в перші три дні Великого посту за чернечим уставом їжа взагалі не вживається. Для людей, які живуть у неймовірному ритмі, займаються значною фізичною та розумовою роботою, прожити без їжі стільки часу. Тому, приписи Церкви ми повинні тлумачити як орієнтир, до якого ми вже маємо прилаштовувати власні умови. Найкращий спосіб знайти адекватну межу свого зовнішнього постування – порада з духівником.
Піст – це об’єктивна метафізична реальність Церкви. А тому, людина не може «випасти» з неї без духовної шкоди для себе. Зрештою, період встановленого Церквою посту можна також назвати певним духовним законом, подібним до будь-якого іншого хімічного чи фізичного закону. Незалежно від того, як сама людина ставиться до цих законів: приймає чи не приймає, розуміє чи не розуміє, вони все одно діють у своїх межах. Із іншого боку, піст це не юридична вимога. Це чудодійні ліки, які можуть допомогти людині зцілити душу та тіло. Справа не в тому, що людина відмовляючись від посту чинить гріх. Мова йде про те, що в такому випадку людина відмовляється від дієвого лікування.
4. Про звільнення від посту
Правильний піст приносить значну користь людині. Якщо спосіб постування має для людини недобрі результати, приносить шкоду для тіла, то його методи та інтенсивність потрібно переглянути. Вище ми вже говорили, що Церква радить визначати міру тілесного посту відповідно конкретних умов людини: особливостей здоров’я, віку, роду занять. Звичайно, існують цілі категорії людей, стан яких не дозволяє їм постити так, як постять здорові, дорослі люди. Зокрема, вагітні жінки та матері, які годують дітей, самі діти до певного віку, літні люди, яким не обхідне повноцінне харчування, люди, які займаються фізичною працею чи мають особливі навантаження. Тим не менше, говорячи про «звільнення від посту» треба наголосити, що ми ведемо мову не про цілковите звільнення від постування, але про певне послаблення в питаннях харчування. Всі інші аспекти посту – в т.ч. молитва, милостиня, участь у св. Таїнствах не відміняються, а можуть бути навіть посилені. Хворий може з’їсти кусочок м’яса через потребу, але помолитися Богу йому нічого не заважає. Так само мають себе вагітні чи подорожуючі: молитва Ісусова складається з одного речення.
5. Про “закладання” посту
Деякі церкви практикують перенесення днів посту на інші дні, чи «закладання» пісних днів на час, який за церковною традицією посту нема. Православна Церква не схвалює таку практику. Сенс посту в покаянні, покорі, відкиданні своєї волі. Отже, подібні вчинки можна охарактеризувати як проти-церковне самоуправство та безчинство.
Різниця між православним та католицьким постом полягає в тому, що католики власні послаблення в дотриманні посту узаконили канонічно, прирівнявши їх до норми, а православні християни своє послаблення завжди розуміють як ваду та недолік, які потрібно перебороти та виправити при першій кращій нагоді.
Нехай Господь допоможе нам з християнським смиренням та гідністю провести святу Чотиридесятницю, максимально використавши за цей час надані Святою Церквою можливості для духовного та фізичного зцілення.
