«Я так тебе люблю, що аж серце болить»: історія кохання Василя Стуса і Валентини Попелюх

У «Стус Центрі» пригадали історію кохання Василя Стуса та його дружини Валентини Попелюх і поділилися світлинами з їхнього весілля. Автори публікації закликали пам’ятати поета не лише як символ спротиву й незламності, а й усміхненим, закоханим, сповненим надій.

Знайомство майбутнього подружжя сталося випадково у київському метро. Валентина Попелюх згадувала, що Василь Стус несподівано торкнувся її плеча на ескалаторі, а згодом вона побачила його вже на пероні з книжкою в руках. Як з’ясувалося пізніше, жили вони неподалік одне від одного — Валентина у Святошині, а Стус в Академмістечку.

Побралися у «Шоколадному будинку»

До весілля Василь і Валентина зустрічалися майже рік. Спочатку Стус навіть не розповідав дівчині, що пише вірші, а згодом відкрився їй по-своєму — присвятив поезію.

10 грудня 1965 року вони одружилися у київському «Шоколадному будинку». Уже наступного року у подружжя народився син Дмитро. Разом Василь і Валентина прожили близько семи років, а потім почалася довга розлука, пов’язана з переслідуваннями та ув’язненням поета.

Сотні листів до коханої

З місць ув’язнення Стус написав дружині сотні листів. У них він називав Валентину «ластівочкою», «лебідкою», «ясочкою», «княгинею-князівною», переживав за сина, підтримував її і постійно повертався спогадами до їхнього спільного життя.

«Я так тебе люблю, що аж серце болить», — писав Стус дружині. В одному з листів він розповідав, що прикріпив її фотографію до стіни й сприймав її майже як ікону: «Отож, я молюсь на Тебе, рідна моя!»

Навіть у найтяжчі моменти поет просив Валентину триматися й вірити, що колись настане «просвітла годинка». У його листах залишилися спогади про Київ, спільні прогулянки, подорожі, риболовлю, музику та десятки дрібних моментів родинного життя.

Валентина зберегла спадщину Василя Стуса

Саме Валентина Попелюх після смерті чоловіка зберегла його листи, рукописи, життєпис та пам’ять про нього. Завдяки цьому значна частина творчої спадщини поета дійшла до наступних поколінь.

Стус свого часу писав їй: «Тобою напоєно десятки моїх віршів, які, дасть Біг, переживуть і нас із Тобою». Так і сталося — його поезія, листи та історія кохання продовжують жити й сьогодні.