Вибори, які змінили українську політику

21 липня 2019 року стало однією з поворотних дат у новітній політичній історії України. Позачергові вибори до Верховної Ради не лише суттєво оновили склад парламенту, а й уперше дали одній політичній силі можливість самостійно формувати уряд і ухвалювати закони без пошуку коаліційних партнерів.

Партія «Слуга народу», створена навколо новообраного президента Володимира Зеленського, отримала 43,16% голосів виборців. Разом із перемогами кандидатів у мажоритарних округах політична сила здобула 254 депутатські мандати.

Для самостійної більшості у парламенті необхідно щонайменше 226 голосів. Таким чином, «Слуга народу» отримала не просто перше місце, а повний контроль над формуванням керівництва Верховної Ради, уряду та порядку денного парламенту.

П’ять партій у новій Верховній Раді

За партійними списками п’ятивідсотковий бар’єр подолали п’ять політичних сил.

«Слуга народу» отримала 43,16% голосів та загалом 254 мандати. «Опозиційна платформа — За життя» набрала 13,05% і здобула 43 місця. За «Батьківщину» проголосували 8,18% виборців — партія отримала 26 мандатів.

«Європейська Солідарність» із результатом 8,10% провела 25 депутатів, а новостворена партія «Голос» отримала 5,82% голосів і 20 місць у парламенті.

Явка виборців становила 49,84% — менше половини громадян, які мали право голосу, прийшли на виборчі дільниці.

У Верховну Раду обрали лише 424 депутатів

Вибори проходили за змішаною системою. Половину депутатів мали обирати за партійними списками, іншу половину — в одномандатних округах.

Однак через тимчасову окупацію Росією Криму, Севастополя та частини Донецької і Луганської областей голосування у 26 округах не проводили. Тому замість конституційного складу у 450 депутатів було обрано 424 парламентарів: 225 за партійними списками та 199 у мажоритарних округах.

У мажоритарній частині виборів «Слуга народу» також здобула переконливу перемогу, отримавши 130 мандатів. Самовисуванці перемогли у 46 округах.

По шість депутатів провели «Опозиційна платформа — За життя» та «Опозиційний блок». «Батьківщина» перемогла у двох округах. По одному мандату отримали представники «Європейської Солідарності», «Голосу», «Самопомочі», «Єдиного Центру» та партії «Біла Церква разом».

Ефект Зеленського і поразка досвідчених політиків

Однією з головних особливостей кампанії стала масова перемога маловідомих кандидатів від «Слуги народу» над досвідченими політиками та багаторічними мажоритарниками.

Для багатьох виборців визначальними стали не біографія конкретного кандидата чи його попередня діяльність, а належність до президентської партії. Фактично вибори до Верховної Ради перетворилися на продовження президентської кампанії Володимира Зеленського, який навесні того ж року переконливо переміг Петра Порошенка.

До парламенту потрапило багато людей, які раніше не займалися професійною політикою: підприємці, громадські активісти, спортсмени, телеведучі та представники шоу-бізнесу.

Серед найвідоміших депутатів нового скликання були ресторатор і телеведучий Микола Тищенко, журналіст Олександр Дубінський, актор студії «Квартал 95» Юрій Корявченков, телеведучий Олександр Скічко та олімпійський чемпіон Жан Беленюк.

Частина з них згодом стала фігурантами політичних скандалів, залишила фракцію або перейшла на іншу роботу. Проте влітку 2019 року суспільство сприймало масштабне оновлення парламенту як шанс на швидкі зміни.

Наймолодший прем’єр і новий Кабмін

Перше засідання Верховної Ради дев’ятого скликання відбулося 29 серпня 2019 року. Того ж дня парламент призначив нового прем’єр-міністра та склад Кабінету Міністрів.

Уряд очолив Олексій Гончарук, якому на момент призначення було 35 років. Він став наймолодшим прем’єр-міністром в історії незалежної України.

Михайло Федоров отримав посади віцепрем’єр-міністра та міністра цифрової трансформації. Міністром закордонних справ став Вадим Пристайко, міністром оборони — Андрій Загороднюк.

Арсен Аваков зберіг посаду міністра внутрішніх справ, яку обіймав ще з 2014 року. Міністерство фінансів очолила Оксана Маркарова, Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства — Тимофій Милованов, а Міністерство енергетики та захисту довкілля — Олексій Оржель.

Уряд Гончарука пропрацював трохи більше ніж пів року. 4 березня 2020 року парламент відправив його у відставку, а новим прем’єр-міністром став Денис Шмигаль.

«Турборежим»: закони ухвалювали за лічені дні

Початок роботи Верховної Ради дев’ятого скликання увійшов в історію під назвою «турборежим». Завдяки монобільшості президентська політична сила могла швидко проводити законопроєкти через парламент.

У перші місяці депутати працювали допізна, розглядали десятки питань за одне засідання і голосували за рішення, які роками залишалися предметом політичних дискусій.

Одним із найгучніших рішень стало скасування депутатської недоторканності. Верховна Рада внесла зміни до Конституції, вилучивши положення, яке не дозволяло притягнути народного депутата до кримінальної відповідальності без згоди парламенту.

Також був ухвалений закон про особливу процедуру усунення президента з посади, відому як імпічмент.

Парламент запровадив кримінальну відповідальність за неперсональне голосування, або так зване кнопкодавство. Водночас на практиці притягнення депутатів до відповідальності залишилося складним.

Ще одним важливим рішенням стало ухвалення Виборчого кодексу, який передбачив парламентські вибори за пропорційною системою з відкритими регіональними списками.

Рада також розпочала реформування антикорупційної інфраструктури, перезавантаження Національного агентства з питань запобігання корупції та зміну правил електронного декларування.

Наприкінці 2019 року почалися найгостріші дискусії навколо відкриття ринку сільськогосподарської землі. Остаточно відповідний закон ухвалили навесні 2020 року після розгляду тисяч поправок.

Тоді ж парламент проголосував за так званий антиколомойський закон, який унеможливлював повернення націоналізованих банків колишнім власникам і був важливою умовою співпраці України з міжнародними партнерами.

Від ейфорії до випробування владою

Вибори 2019 року відбувалися на тлі надзвичайно високих очікувань. Значна частина суспільства прагнула повного перезавантаження політичної системи, швидкого завершення війни, боротьби з корупцією та покращення рівня життя.

Монобільшість отримала практично необмежені можливості для реалізації передвиборчих обіцянок. Влада більше не могла пояснювати відсутність рішень нестачею голосів, складними переговорами з коаліційними партнерами чи опором парламенту.

Водночас перевага у голосах створила іншу проблему — ризик поспішного ухвалення законів без достатнього обговорення, консультацій із фахівцями та аналізу можливих наслідків.

З часом монобільшість почала втрачати внутрішню єдність. Частина депутатів залишила фракцію, деякі були виключені, а для ухвалення важливих рішень керівництву парламенту дедалі частіше доводилося домовлятися з іншими депутатськими групами.

Вибори, наслідки яких Україна відчуває досі

Парламентські вибори 21 липня 2019 року стали завершенням найбільшого електорального перезавантаження в історії незалежної України. За кілька місяців змінилися президент, парламент, уряд і значна частина політичної еліти.

Вперше одна партія отримала можливість самостійно управляти країною. Вперше до Верховної Ради прийшла така велика кількість людей без політичного досвіду. Вперше закони почали ухвалювати з настільки високою швидкістю.

Одні вбачали у цьому шанс швидко зламати стару систему. Інші — загрозу надмірної концентрації влади та зниження якості парламентаризму.

Через сім років оцінки тих подій залишаються різними. Однак беззаперечним є одне: голосування 21 липня 2019 року радикально змінило політичний ландшафт України та визначило склад влади.

А потім війна…

Тарас Савчук