Пане Президенте, американський народе, друзі та союзники.
Якщо ви хочете почути від нас слова вибачення – ми їх скажемо.
Перегляньте також:
- Війна забрала життя захисника з Тернопільщини Сергія Петручка
- На війні загинув молодий Герой з Тернопільщини Дмитро Шушковський
Ми вибачаємося.
Вибачаємося, що три роки поспіль ми змушені прокидатися не від будильника, а від вибухів.
Вибачаємося, що наші діти малюють не сонце і море, а ракети і окопи.
Вибачаємося, що втрачаємо людей щодня – і вже навіть не встигаємо запам’ятовувати імена всіх, кого ховаємо.
Вибачаємося, що ми не можемо просто “спокійно поговорити”, бо у нас кожна хвилина – це між життям і смертю.
Але водночас ми дякуємо.
Дякуємо тим, хто підтримував нас від першого дня.
Дякуємо тим, хто розуміє, що ми боремося не лише за себе, а за весь цивілізований світ.
Дякуємо Америці – за зброю, за фінансову допомогу, за політичну підтримку.
Дякуємо кожному американцю, хто жертвував, хто стояв на площах, хто тиснув на свою владу, хто молився за Україну.
Ми цінуємо це більше, ніж можемо сказати словами.
Просто знайте: ми не шукаємо конфлікту з друзями. Але ми також не можемо забути, що для нас це не дипломатична дискусія, а війна на виживання.
Якщо світ хоче вибачень – ми готові їх дати.
Але перш ніж вимагати від нас стриманості, подумайте, чи змогли б ви три роки жити під сиренами, ховати своїх рідних і все одно залишатися спокійними?
Ми тримаємося. Ми боремося. Ми вдячні.
І, що найголовніше, ми пам’ятаємо: це не ми почали цю війну. Але це ми її закінчимо.
Apology and Gratitude to America
Mr. President, American people, friends, and allies,
If you want to hear an apology from us – we will say it.
We apologize.
We apologize that for three years, we have been forced to wake up not to the sound of an alarm clock, but to the sound of explosions.
We apologize that our children draw not the sun and the sea, but missiles and trenches.
We apologize that we lose people every single day – and we no longer have time to remember all the names of those we bury.
We apologize that we cannot just “calmly talk,” because for us, every minute is the line between life and death.
But at the same time, we thank you.
We thank those who have supported us since day one.
We thank those who understand that we are fighting not just for ourselves but for the entire civilized world.
We thank America – for the weapons, for financial aid, for political support.
We thank every American who donated, who stood in the squares, who pressured their government, who prayed for Ukraine.
We appreciate this more than words can express.
Just know: we are not looking for conflict with friends. But we also cannot forget that for us, this is not a diplomatic debate – this is a war for survival.
If the world wants an apology – we are ready to give it.
But before demanding restraint from us, ask yourselves: could you live under sirens for three years, bury your loved ones, and still remain calm?
We endure. We fight. We are grateful.
And most importantly, we remember: we did not start this war. But we will be the ones to end it.
Коментарі
