Воїнам 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого БМП-2 дісталася як трофей після одного з боїв з російськими окупантами.
Трофейна БМП-2 в руках навідника Ростислава з 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого стала справжньою машиною смерті для російських окупантів. З допомогою цієї машини Ростислав протягом двох місяців день у день розгромлював позиції її колишніх власників. Цей мотивуючий досвід, який заряджав позитивними емоціями до подальшої боротьби, військовослужбовець запам’ятав на все життя.
Перегляньте також:
- 20 років вірності присязі: історія Андрія з позивним “Ганс”
- 54 кілограми на плечах, дрон над головою і орден на грудях: фронтовий шлях тернополянина
Жовтень 2022 року став переломним у житті Ростислава, тоді він свідомо обрав шлях воїна і доєднався до 14-ї Князівської бригади. Маючи за плечима досвід служби в ТЦК та СП, він вирішив бути ближчим до епіцентру подій, де його вже чекали багато побратимів. Першою професією, яку здобув він у війську, була – навідник БМП.
«Ця робота потребує значної відповідальності – перед собою і перед побратимами. Бо головна місія для такої техніки – допомагати нашим воїнам у боротьбі, – каже Ростислав. – Працювати на такій машині – не страшно. Бо концентруєшся на виконанні завдання. Бачиш ціль – влучаєш. Радієш від результату – свого і машини. Страшно, коли їдеш на пряму наводку і коли долаєш шлях назад», – розповів Ростислав.
Нині молодший сержант опанував нову військову спеціальність.
«Дрони – це новий вид озброєння, який став масовим за останній рік і за ним – майбутнє, – вважає Ростислав. – Дрон – це збереження життя військового. Бо тепер він виконує основну роботу: доставляє їжу і необхідні речі на позицію, вистежує ворога, завдає удару. Працює на випередження», – ділиться воїн.
Ростислав, як і тисячі інших захисників, живе сьогоднішнім днем. Чоловік не будує планів на те, чим займеться після Перемоги. Повернення до мирного життя – питання відкрите. Ростислав каже, як один із варіантів розглядає продовження військової служби. Хоча колись вони з батьком колись мали столярний цех, чоловік не збирається повертатися до цього заняття. Нині вони з батьком віддані обороні рідної землі. І, здається, ця місія стала для Ростислава справжнім покликанням.
Вдома на чоловіка чекає найдорожче – дружина і двоє синів. Їхні очі сповнені надії, серця – тривогою. Саме заради сім’ї він обрав шлях воїна.
