«Воскресіння через пів століття»: у Тернополі презентували книгу про видатного військового діяча УПА Василя Процюка

Зробити книжку — обезсмертити життя людини на землі. Такими словами під час презентації «Воскресіння через пів століття» редакторка-упорядниця Галина Дацюк висловила головну ідею видання.

Це справді вдалося всім, хто був причетний до створення книги: повернути із забуття постать воїна УПА Василя Процюка («Кропиви»), а також про ціле покоління українців, чиї долі десятиліттями залишалися прихованими.

Символічно, що подія відбулася саме у Музеї національно-визвольної боротьби Тернопільщини — місці, де оживають імена, події та долі людей, які творили шлях України до свободи. Особливий тон зустрічі задали звуки бандури, що наповнили залу атмосферою шани, пам’яті та глибокої причетності до української історії.

Книга «Воскресіння через пів століття» розповідає про Василя Процюка («Кропиву») — начальника штабу УПА-Південь, двічі Лицаря Золотого Хреста Бойової Заслуги І класу. Водночас це й історія його сина Миколи — людини, яка все життя шукала правду про свого батька. Микола Процюк (1939–2024) — підполковник, громадський діяч, один із засновників Спілки офіцерів України — востаннє бачив батька ще маленькою дитиною. Після цього Василь Процюк зник безвісти. У радянські часи пошуки правди були небезпечними, але вже в незалежній Україні син продовжив їх: збирав матеріали, вивчав документи, відновлював родинний і національний літопис.

Саме цей багаторічний пошук став основою видання. Рукопис Микола Процюк передав редакторці-упорядниці Галині Дацюк із надією, що видання побачить світ. Книжка вийшла у видавництві «Букрек» у 2025 році, але, на жаль, вже після смерті автора.

Про свою працю Галина Дацюк сказала просто й щиро:  — Серцем, любов’ю, сльозою, великим бажанням я робила цю книгу.

Особливо зворушливими були виступи рідних автора. Донька Миколи Процюка пані Ірина зі сльозами на очах ділилася сімейними спогадами та непростим шляхом до здійснення батькової мрії. Онуки Іванна Божок та Дмитро Божок, які нині живуть за кордоном, розповіли, що продовжують знайомити європейців з історією України, Голодомором та історією власної родини. Так пам’ять однієї родини стає частиною спільної пам’яті, яку передають уже наступні покоління, навіть далеко від України.

До слова, для родини це була перша поїздка на Тернопільщину, яка набула особливого символічного значення. Разом із Галиною Дацюк рідня побувала також в Кордишеві (селі, де загинув Василь Процюк («Кропива»), вшанували його пам’ять на місці перепоховання у Шумську. Презентації, які відбулися і там, стали не лише зустрічами з читачами, а й нагодою пройти шляхами, пов’язаними з долею її головного героя.

Розповідь про Василя Процюка та його побратимів доповнив краєзнавець Анатолій Лукащук. Спираючись на архівні матеріали та багаторічні дослідження, він поділився історичними фактами про події, що розгорталися на цих теренах у роки національно-визвольної боротьби.

Особливим був і духовний вимір зустрічі. Завершилася презентація молитвою та словом отця Андрія Івана Говери, який виховувався в підпіллі Української греко-католицької церкви та досліджує її історію. Слово священника стала ще одним нагадуванням про силу віри, стійкості та збереження пам’яті.

«Воскресіння через пів століття» повертає не лише ім’я Василя Процюка. Вона повертає голос поколінню, яке десятиліттями намагалися позбавити права на власну історію. Такі книги не дозволяють минулому стати мовчанням, допомагають сучасникам краще зрозуміти ціну української свободи й зберігають пам’ять для майбутніх поколінь.

Вікторія Дайвер
Фото авторки