Кожен раз починаючи писати пости, говорю собі, наскільки ж можна критикувати?
Мабуть, потрібно перейти в якийсь інший формат. Але, на жаль, у нас війна. І від дій влади залежить не просто спосіб життя українців, а і саме існування України, української нації, української держави.
В Україні згідно з Конституцією є три гілки влади – законодавча, виконавча і судова.
Судова гілка влади працює фактично сама на себе, дивлячись на все через призму доларів і євро.
На жаль, законодавча влада фактично стала додатком до Офісу Президента.
Виконавча гілка влади, яку уособлює з собою Кабінет Міністрів, також не є ні самостійною, ні ініціативною, ні продуктивною.
Президент країни – це гарант Конституції, і він мав би стояти над всіма трьома гілками влади, забезпечуючи виконання ними Конституції України. Ну і, крім того, в нього повноваження в частині зовнішньої діяльності та національної безпеки. Ми маємо протермінованого Зеленського і, як він каже, 5-6 ефективних менеджерів, які управляють країною.
Фактично, від тих управлінських рішень, які приймаються на вулиці Банковій, залежить все те, про що я говорив вище. Через це не критикувати їх неможливо.
Нещодавно, один з цих «менеджерів», який раніше був менеджером резидента ФСБ РФ, а тепер депутат від слуг Гетьманцев оголосив про підняття податків для бізнесу і громадян. А перед цим ще два недолугих, прости Господи, депутатів пропонували ввести податок на бездітність. І все це вони загортають в дуже патріотичну обгортку – для опору нам потрібно більше грошей.
Водночас мародерити менше вони не стали. Адже прибуток їх не повинен падати. Оскільки іноземна допомога стала більш контрольована тими, хто надає таку допомогу, то через це потрібно збільшити дохідність бюджету України для того, щоб їхнє мародерство не зменшилося.
Я, до речі, порахував, якщо згідно з тим збільшенням податків подивитись суму, яка, ймовірно, надійде до бюджету, то вона в три рази менша, чим якби вони хоча б на половину стали менше красти. Тобто пересічний українець воює, волонтерить, працює, платить податки. І додатково цьому українцю ще збільшують податки. А влада і наближені до неї псевдобізнесові структури просто скоро репнуть від грошей. Але менше красти вони не збираються. Хто їде, того і поганяють.
Враження таке, що прийнявши закон про несправедливу примусову мобілізацію, піднімаючи податки протермінований Зеленський і його 5-6 менеджерів спонукають до появи в українців антивоєнних настроїв для того, щоб підписати капітуляцію України. Маємо не дозволити їм це зробити. Ми продовжуємо інформаційне віче. Це не одноразовий захід.
Українці мають усвідомлювати, що коли вони помилилися у 2019 році своїм вибором, то ця влада не є їхнім вироком і вироком країни. Їх потрібно усунути. І в тих речах, що коїться в Україні, в першу чергу, винні ті, хто управляє нашою країною. Не ті, хто виїхав за кордон, не ті, хто не хоче, дивлячись на все те, що відбувається в країні, мобілізовуватися. Не ті хлопці, які воюють і в цілому мають проблеми зі сприйняттям зовнішнього світу, перебуваючи під постійним тиском. А ті, хто не може об’єднати націю, навпаки, роз’єднує її. Ті, хто не утверджує справедливість в країні. Ті, хто продукує безлад, який поступово наближається до хаосу. Вони не є нашим вироком.
Всі українці усвідомили, що зовнішнім ворогом є московія, московський збрід і керівництво їх. Але є і внутрішній ворог та маємо зрозуміти, хто це. Маємо донести до українців, хто є цим внутрішнім ворогом. В Україні має постати уряд воєнного часу, який переведе країну на воєнні рейки: утвердить справедливість, ліквідує безлад в управлінні, запровадить мотиваційну мобілізацію.
Тоді переможемо.
Павло Жебрівський
