Війну не можна виграти з мародерами при владі
Вкотре їздив до хлопців, які тримають оборону на Гуляйпільському напрямку. Від Благодійного фонду родини Жебрівських привіз наземну станцію БпЛА та інші «смаколики» для перемоги.
Хлопці точно вміють воювати, та коли питаю: «Що далі з війною?», — вони навіть не розуміють, що це чи куди це… Там просто тішаться тому, що логістичні шляхи до Криму уражаються.
Але загальні реалії на полі бою, на землі, — достатньо важкі. Є серйозні просування московитів на Костянтинівському, Лиманському та Гуляйпільському напрямках. Сміються, що штурмовий полк «Скеля» «розповідав», як вони зачищали Козачу Лопань, — ну тільки не треба перетворюватися на TikTok-війська.
Московити прокладають шлях тілами свого біосміття і продовжують перти.
На іншому краю світу відбулася чергова сесія НАТО.
Дуже приємно, що на 2026–2027 роки виділили 140 млрд доларів воєнної допомоги Україні. Не забуваємо про 90 млрд євро від ЄС на ці два роки. А також окремі внески різних країн та міжнародних організацій.
Вільний світ засипає Україну грошима й озброєнням. Але чи підуть усі ці фінансові ресурси на війну? Скільки залишиться в кишенях українських мародерів?
Все очевиднішим стає розуміння, що досягнення миру через перемогу можливе лише завдяки єдності нації, українському духу й українській жертовності, помноженим на фінансову та військову підтримку країн Вільного світу. Це їхнє чітке розуміння того, що легше дати Україні гроші, ніж самим вступати у війну. Це мотивація допомагати нам і фінансово, і військовою технікою, і боєприпасами.
У кінцевому комюніке НАТО визначено, що московія є довгостроковим ворогом і загрозою для НАТО.
Проблеми з єдністю українців дедалі загострюються. Учорашнє побиття працівників ТЦК у черговому місті, цього разу у Львові, а перед цим — у Рівненському, Одеському, Миколаївському ТЦК та інших. Це не про єдність. Не виправдовую тих, хто б’є працівників ТЦК. Але ж будемо чесними: якщо є 5–6 тисяч доларів, то «відкупиться» кожен і будь-де в країні. Якщо ж «загребли» і немає грошей — «забриють» до війська. То хто ж це терпітиме безкінечно?
Купівля елітного житла вже перевищує попит на купівлю житла економкласу. Купівля автомобілів преміумкласу наздогнала попит на купівлю автомобілів економкласу. Мародерство, корупція, чванство, жлобство сьогодні стали визначальними для декількох мільйонів українців, які перебувають при владі чи обслуговують її.
Логічно, що метастази мародерства досягли нового піку і у війську. Через це у пересічного громадянина, якого пробують мобілізувати, мотивація вмирати за життя мародерів точно не виникає.
ТЦК і чимало «комбатів» різних рівнів, які набивають кишені свої і «начальства», не усвідомлюють, що на фронті люди це знають, бачать, пам’ятають.
Через це протистояння.
У ротах, де має бути 100 осіб, насправді на передовій лише 20–30. А одне «нещастя» ОП заявило, що ми ще готові воювати довгі роки. Це про що? Ким воювати? Але, знову-таки, усе це — наслідок. Коли, починаючи з «Банкової», мародерять мільярди доларів, то чиновник на місцевому рівні, який «скримздив» мільйон гривень або якому встановили зарплату 700 тисяч гривень, вважає, що йому так належить. Він співміряє свої дії з тим, як поводяться «нагорі». Можна скільки завгодно захоплюватися чи «офісним» генералом, чи «інстаграмним», виставляючи фото з одним чи іншим, тільки все це не про майбутнє.
Нам потрібен «землетрус» усієї прогнилої системи управління країною. Розмови про якісь ймовірні вибори колись, можливо, — це лише спосіб заповнити паузу і гучно прикрити мародерство. Тому єдиним правильним виходом вбачаю встановлення Директорії — Уряду воєнного часу. Вичищення авгієвих конюшень. Приведення до тями, системності й компетентності всієї вертикалі влади, приведення на посади компетентних і жертовних людей, помножене на підтримку Вільного світу, — є ключем до миру через перемогу. Все інше — це «локшина» на вухах для тих, кому це «смачно», — це їхній самообман і шлях у нікуди. Нам з цим не по дорозі.
Павло Жебрівський