Мама занотовувала час кожного дзвінка сина, а дізнавшись, що син зник безвісти, так і не дочекалася його додому. Андрій Вовк повернувся «На Щиті» через 5 місяців після смерті мами.
Надії, на повернення воїна додому, плекали рідна сестра та матір. Адже момент, коли вони отримали підтвердження про зникнення Андрія, перевернув їхні життя з ніг на голову. Кожен день пошуків сина, для мами супроводжувався несамовитим болем.
Перегляньте також:
- Селяни на Тернопільщині виступили проти перейменування вулиці на честь загиблого Героя
- Тернопільщина прощається із воїном Петром Костенком
Надії, на повернення воїна додому, плекали рідна сестра та матір. Адже момент, коли вони отримали підтвердження про зникнення Андрія, перевернув їхні життя з ніг на голову. Кожен день пошуків сина, для мами супроводжувався несамовитим болем.
Вовк Андрій Ярославович народився 07.12.1973 року. Загинув у віці 50 років у Донецькій області під час виконання бойового завдання внаслідок мінно-вибухової травми, яка виявилась несумісною з життям. Тернополянин виконував бойове завдання в районі населеного пункту Павлівка Волноваського району Донецької області.
Могила воїна знаходиться на Алеї Героїв на Микулинецькому кладовищі у Тернополі.
На час написання статті, мами Героя, Вовк Ольга Іванівна, уже не було серед живих. Нам вдалось поспілкуватися з рідною сестрою Андрія – Іриною Пилипчук. Жінка з тугою і невимовним смутком згадує кожен день, починаючи з 16 квітня 2023 року.
– Я втратила двох близьких людей за останній період. Брат у мне зник 17 квітня 2023 року. 16 квітня він востаннє виходив з нами на зв’язок. Скинув нам фотографію, це якраз була Пасха. На фото він з товаришами та паскою. Тоді ж і востаннє розмовляв з мамою, – ділиться пані Ірина. – 17 квітня з 12 години дня він зник з онлайну. Ми знали, що він в цей день не повинен був йти на чергування, бо про кожен вихід брат попереджав маму. 2-3 доби Андрій зазвичай був без телефону, а ми з мамою сиділи й чекали, коли він появиться в мережі. Як тільки я бачила його онлайн, казала про це мамі.
В той день він як зник з онлайну, більше ми його не чули і не бачили.
Перші дні після зникнення Андрія Вовка рідні телефонували до знайомих і дізнавалися про ситуацію, але усі запевняли, що просто на тій ділянці фронту, де перебуває Андрій, немає зв’язку.
– Ми чекали близько 10 днів і розуміли, що треба щось починати робити. Ми телефонували в Національне інформаційне бюро і заявили про те, що не знаємо де наш рідний. Мамі дали контакти військової частини, а мене під’єднали у чат родичів зниклих безвісти, де я подала всю необхідну інформацію для пошуку, включно з особливими прикметами (татуювання, шрами і т.п.).
Тоді мене поінформували, що матері мали надати сповіщення про зниклого в РТЦК. А мама ходила у військовий комісаріат і їй не вручали жодних сповіщень.
У день, коли Ольга Івана відвідала військкомат, їй стало погано. Жінці зробили ін’єкцію заспокійливого і сказали контактувати з онукою.
Андрій Вовк був розлучений. Від колишнього шлюбу мав двох повнолітніх доньок. Ситуація в родині складна, оскільки близько 20 років Андрій з жінкою (Вовк Л.О. – прим. автора) не проживали спільно. Редакції також не вдалось зв’язатись з колишньою законною дружиною полеглого воїна. За словами мешканців будинку, жінка перебуває за кордоном.
Як з’ясувалося згодом, сповіщення про зникнення Андрія Вовка надійшло не за місцем проживання чоловіка, а на адресу, де зареєстровані доньки від колишнього шлюбу. Маму з сестрою про зникнення родича не повідомив ніхто.
– Брат розлучений, – резюмує Ірина. – У військкоматі ще сказали «тут у вас з адресами щось наплутано».
Ірина з братом проживали у квартирі батьків. З батьківського дому Андрій й вийшов у день, коли відправився служити. Зареєстрований він у своїй квартирі по вул.Коновальця.
– Тобто виходить три адреси, із якими його можна пов’язати, – каже сестра Ірина.
«Для нас, як для родичів, шок у тому, що мамі не дали сповіщення, а просто відправили і «скинули з рахунків»
– Я працюю за кордоном, але декілька разів на рік приїжджаю в Україну. Коли приїхала підтримати маму і звернутися у правоохоронні органи, першим ділом пішла в Нацполіцію. У поліції мені пред’явили витяг, у якому вказане місце проживання Андрія, – там була вписана адреса доньки. Тобто сама ж донька так засвідчила, що не є правдою. В цей час за тією адресою проживав співмешканець її мами. Ми це знаємо не зі слів, бо мешкали у одному під’їзді. Тому це абсурд, бачити вказану адресу проживання покійного брата в той час, коли знаємо, як усе було насправді.
Колишня дружина Героя має й третю неповнолітню дитину, яку записала на прізвище Вовк, попри те, що батьком дитини є співмешканець жінки. Через цю плутанину навіть у військовій частині запевняли, що Андрій має третє неповнолітнє дитя. Однак згодом цю інформацію вдалось спростувати.
– Нам вдалось виправити у заявах адресу. Вийшли на Донецьку область, куди направили документи після заведення справи про зникнення.
Маму також зареєстрували як потерпілу, викликали на дачу свідчень. Уже з липня місяця у справі фігурує мама. Нам прислали акт службового розслідування.
З ДНК-експертизою прояснилось не одразу
– Коли я переслала слідчому акт службового розслідування, він мені написав, що у базі даних було зафіксовано співпадіння ДНК Андрія з донькою. Тоді я наполягла на тому, що в любому випадку ми хочемо здати зразки маминого ДНК, писали клопотання. У моєї мами дуже довго не брали зразків, аж до вересня.
Мами, на жаль, не стало в грудні місяці. 23.12.2023 року мама померла, – крізь сльози ділиться Ірина.
Ірина свідомо відгороджувала маму від думок про непоправне
– Коли були попередні співпадіння зразків ДНК доньки з Андрієвими, я розуміла, що шанси його побачити серед живих, майже рівні нулю. Але мамі не хотілося про це розповідати, хоч вона сама це підсвідомо розуміла, однак говорити вголос про це не бажала. Я лишній раз не хотіла її травмувати.
За деякий час, коли мами не стало, я зателефонувала слідчому, аби запитати що по результатах ДНК. Він відповів, що зразків ДНК мами ніхто не отримував.
А у Тернополі в поліції нам розказали, що у жовтні (12.10.2023 р.) аналіз ДНК експертизи було зроблено, однак його ще не внесли в базу та не передали на Донецьку область. Їх передали лише в січні.
Це моя мама могла бути ще живою…
«Потерпілою у кримінальному провадженні після смерті мами стала я»
Аж 13 травня 2024 року мені надіслали заключення про остаточне визнання Андрія загиблим. Ці дані я передала у військову частину та військовий комісаріат.
Тіло було на збереженні з квітня 2023 року
– Якби мамі видали сповіщення одразу, мама би здала ДНК і ці пошуки були би завершені не пізніше, ніж через рік з моменту зникнення Андрія, – роздумує сестра і додає, що 16 квітня цього року писала слідчому уже з безвиході. – Питала, куди мені ще звертатися. А за секунду він мені присилає, що ще як 28 квітня минулого року тіло поступило до моргу.
Тільки 13 травня 2024 року слідчий скинув постанову про встановлення тіла, ідентифікували. З тіла залишились одні рештки.
Чому так довго все це тягнулося – по сьогоднішній день невідомо
– Чесно кажучи, я рахую, що для контактування з мамою мали виділити соціального працівника, мали би допомогти зі збором та оформленням документів, та яке це значення має зараз? Андрія немає, мами також немає…
Спогад про останню зустріч з братом
– За неповних 20 днів його вже відправили в зону бойових дій. У березні 2022 року нашого Андрія забрали, а 23 березня він уже брав участь у бойових діях. 6 березня брат вийшов з квартири мами, де проживав.
Я не знала, що 2 березня ми з братом бачимось востаннє. Я не знала, що тоді його обійняла останній раз.
За весь період служби Андрій Вовк лише раз приходив у відпустку, яка тривала 10 днів. Тоді він й бачив рідну матір, а вона його.
– Мама не дочекалася результатів експертизи. Мама пішла з цього світу у непевності, хоч все було відомо значно раніше…
