Мама занотовувала час кожного дзвінка сина, а дізнавшись, що син зник безвісти, так і не дочекалася його додому. Андрій Вовк повернувся «На Щиті» через 5 місяців після смерті мами.
Надії, на повернення воїна додому, плекали рідна сестра та матір. Адже момент, коли вони отримали підтвердження про зникнення Андрія, перевернув їхні життя з ніг на голову. Кожен день пошуків сина, для мами супроводжувався несамовитим болем.
Перегляньте також:
- Цієї ночі ППО знищила всі безпілотники рф, які атакували Київ
- З Тернополя для захисників на передову передали два роботизованих комплекси «Мураха»
Надії, на повернення воїна додому, плекали рідна сестра та матір. Адже момент, коли вони отримали підтвердження про зникнення Андрія, перевернув їхні життя з ніг на голову. Кожен день пошуків сина, для мами супроводжувався несамовитим болем.
Вовк Андрій Ярославович народився 07.12.1973 року. Загинув у віці 50 років у Донецькій області під час виконання бойового завдання внаслідок мінно-вибухової травми, яка виявилась несумісною з життям. Тернополянин виконував бойове завдання в районі населеного пункту Павлівка Волноваського району Донецької області.
Могила воїна знаходиться на Алеї Героїв на Микулинецькому кладовищі у Тернополі.
На час написання статті, мами Героя, Вовк Ольга Іванівна, уже не було серед живих. Нам вдалось поспілкуватися з рідною сестрою Андрія – Іриною Пилипчук. Жінка з тугою і невимовним смутком згадує кожен день, починаючи з 16 квітня 2023 року.
– Я втратила двох близьких людей за останній період. Брат у мне зник 17 квітня 2023 року. 16 квітня він востаннє виходив з нами на зв’язок. Скинув нам фотографію, це якраз була Пасха. На фото він з товаришами та паскою. Тоді ж і востаннє розмовляв з мамою, – ділиться пані Ірина. – 17 квітня з 12 години дня він зник з онлайну. Ми знали, що він в цей день не повинен був йти на чергування, бо про кожен вихід брат попереджав маму. 2-3 доби Андрій зазвичай був без телефону, а ми з мамою сиділи й чекали, коли він появиться в мережі. Як тільки я бачила його онлайн, казала про це мамі.
В той день він як зник з онлайну, більше ми його не чули і не бачили.
Перші дні після зникнення Андрія Вовка рідні телефонували до знайомих і дізнавалися про ситуацію, але усі запевняли, що просто на тій ділянці фронту, де перебуває Андрій, немає зв’язку.
– Ми чекали близько 10 днів і розуміли, що треба щось починати робити. Ми телефонували в Національне інформаційне бюро і заявили про те, що не знаємо де наш рідний. Мамі дали контакти військової частини, а мене під’єднали у чат родичів зниклих безвісти, де я подала всю необхідну інформацію для пошуку, включно з особливими прикметами (татуювання, шрами і т.п.).
Тоді мене поінформували, що матері мали надати сповіщення про зниклого в РТЦК. А мама ходила у військовий комісаріат і їй не вручали жодних сповіщень.
У день, коли Ольга Івана відвідала військкомат, їй стало погано. Жінці зробили ін’єкцію заспокійливого і сказали контактувати з онукою.
Андрій Вовк був розлучений. Від колишнього шлюбу мав двох повнолітніх доньок. Ситуація в родині складна, оскільки близько 20 років Андрій з жінкою (Вовк Л.О. – прим. автора) не проживали спільно. Редакції також не вдалось зв’язатись з колишньою законною дружиною полеглого воїна. За словами мешканців будинку, жінка перебуває за кордоном.
Як з’ясувалося згодом, сповіщення про зникнення Андрія Вовка надійшло не за місцем проживання чоловіка, а на адресу, де зареєстровані доньки від колишнього шлюбу. Маму з сестрою про зникнення родича не повідомив ніхто.
– Брат розлучений, – резюмує Ірина. – У військкоматі ще сказали «тут у вас з адресами щось наплутано».
Ірина з братом проживали у квартирі батьків. З батьківського дому Андрій й вийшов у день, коли відправився служити. Зареєстрований він у своїй квартирі по вул.Коновальця.
– Тобто виходить три адреси, із якими його можна пов’язати, – каже сестра Ірина.
«Для нас, як для родичів, шок у тому, що мамі не дали сповіщення, а просто відправили і «скинули з рахунків»
– Я працюю за кордоном, але декілька разів на рік приїжджаю в Україну. Коли приїхала підтримати маму і звернутися у правоохоронні органи, першим ділом пішла в Нацполіцію. У поліції мені пред’явили витяг, у якому вказане місце проживання Андрія, – там була вписана адреса доньки. Тобто сама ж донька так засвідчила, що не є правдою. В цей час за тією адресою проживав співмешканець її мами. Ми це знаємо не зі слів, бо мешкали у одному під’їзді. Тому це абсурд, бачити вказану адресу проживання покійного брата в той час, коли знаємо, як усе було насправді.
Колишня дружина Героя має й третю неповнолітню дитину, яку записала на прізвище Вовк, попри те, що батьком дитини є співмешканець жінки. Через цю плутанину навіть у військовій частині запевняли, що Андрій має третє неповнолітнє дитя. Однак згодом цю інформацію вдалось спростувати.
– Нам вдалось виправити у заявах адресу. Вийшли на Донецьку область, куди направили документи після заведення справи про зникнення.
Маму також зареєстрували як потерпілу, викликали на дачу свідчень. Уже з липня місяця у справі фігурує мама. Нам прислали акт службового розслідування.
З ДНК-експертизою прояснилось не одразу
– Коли я переслала слідчому акт службового розслідування, він мені написав, що у базі даних було зафіксовано співпадіння ДНК Андрія з донькою. Тоді я наполягла на тому, що в любому випадку ми хочемо здати зразки маминого ДНК, писали клопотання. У моєї мами дуже довго не брали зразків, аж до вересня.
Мами, на жаль, не стало в грудні місяці. 23.12.2023 року мама померла, – крізь сльози ділиться Ірина.
Ірина свідомо відгороджувала маму від думок про непоправне
– Коли були попередні співпадіння зразків ДНК доньки з Андрієвими, я розуміла, що шанси його побачити серед живих, майже рівні нулю. Але мамі не хотілося про це розповідати, хоч вона сама це підсвідомо розуміла, однак говорити вголос про це не бажала. Я лишній раз не хотіла її травмувати.
За деякий час, коли мами не стало, я зателефонувала слідчому, аби запитати що по результатах ДНК. Він відповів, що зразків ДНК мами ніхто не отримував.
А у Тернополі в поліції нам розказали, що у жовтні (12.10.2023 р.) аналіз ДНК експертизи було зроблено, однак його ще не внесли в базу та не передали на Донецьку область. Їх передали лише в січні.
Це моя мама могла бути ще живою…
«Потерпілою у кримінальному провадженні після смерті мами стала я»
Аж 13 травня 2024 року мені надіслали заключення про остаточне визнання Андрія загиблим. Ці дані я передала у військову частину та військовий комісаріат.
Тіло було на збереженні з квітня 2023 року
– Якби мамі видали сповіщення одразу, мама би здала ДНК і ці пошуки були би завершені не пізніше, ніж через рік з моменту зникнення Андрія, – роздумує сестра і додає, що 16 квітня цього року писала слідчому уже з безвиході. – Питала, куди мені ще звертатися. А за секунду він мені присилає, що ще як 28 квітня минулого року тіло поступило до моргу.
Тільки 13 травня 2024 року слідчий скинув постанову про встановлення тіла, ідентифікували. З тіла залишились одні рештки.
Чому так довго все це тягнулося – по сьогоднішній день невідомо
– Чесно кажучи, я рахую, що для контактування з мамою мали виділити соціального працівника, мали би допомогти зі збором та оформленням документів, та яке це значення має зараз? Андрія немає, мами також немає…
Спогад про останню зустріч з братом
– За неповних 20 днів його вже відправили в зону бойових дій. У березні 2022 року нашого Андрія забрали, а 23 березня він уже брав участь у бойових діях. 6 березня брат вийшов з квартири мами, де проживав.
Я не знала, що 2 березня ми з братом бачимось востаннє. Я не знала, що тоді його обійняла останній раз.
За весь період служби Андрій Вовк лише раз приходив у відпустку, яка тривала 10 днів. Тоді він й бачив рідну матір, а вона його.
– Мама не дочекалася результатів експертизи. Мама пішла з цього світу у непевності, хоч все було відомо значно раніше…
