Віталій Скакун із Бережан: Герой України, який ціною життя зупинив ворожу колону на Херсонщині

Ім’я Віталія Скакуна назавжди вписане в історію української свободи. У перші години повномасштабного вторгнення Росії він здійснив подвиг, який став символом самопожертви, мужності та вірності військовій присязі.

24 лютого 2022 року матрос 35-ї окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Остроградського Віталій Скакун підірвав Генічеський автомобільний міст на Херсонщині, щоб зупинити просування російської танкової колони з окупованого Криму.

Він знав, що часу на відхід уже немає. Вийшов на зв’язок із побратимами, попрощався і виконав завдання ціною власного життя.

Хлопець із Бережан, який став морським піхотинцем

Віталій Скакун народився 19 серпня 1996 року в Бережанах на Тернопільщині. Він був другою дитиною у дружній родині. Його батько працював дільничним інспектором, мати — вчителькою та педагогом-організатором у школі.

За спогадами рідних, у дитинстві Віталій був добрим, уважним і товариським хлопцем. Любив читати, особливо пригодницькі та історичні книжки, захоплювався малюванням, збирав моделі автомобілів, допомагав удома і дуже любив готувати.

Після закінчення Бережанської школи №3 з поглибленим вивченням англійської мови він навчався у Вищому професійному училищі №20 у Львові, де здобув спеціальність зварювальника. Під час навчання активно займався армспортом.

Певний час Віталій працював у Польщі, а після повернення в Україну — за фахом на заводі у Львові. Згодом вирішив пов’язати своє життя з військом.

До лав Збройних Сил України Віталія Скакуна призвали 29 листопада 2019 року. Він підписав контракт і став військовослужбовцем 35-ї окремої бригади морської піхоти.

Сапер, який любив свою справу

У бригаді Віталія направили до інженерно-саперного підрозділу. Він проходив навчання у Кам’янці-Подільському, а згодом повернувся до свого батальйону.

Побратими згадують, що саперну справу він дуже любив і присвячував їй не лише службовий, а й вільний час. До початку повномасштабного вторгнення мав дві бойові ротації та вже отримав досвід на фронті.

Віталій не любив багато розповідати рідним про війну. Мати дізналася про його перебування в районі бойових дій лише тоді, коли він під час відпустки показав їй відзнаку учасника бойових дій.

Навіть розмови про особисте життя він пов’язував із війною. Казав матері, що поки служить і поки триває війна, не планує одружуватися, бо не хоче обманювати найближчу людину і приховувати від неї правду про фронт.

Останній наказ і подвиг на Генічеському мосту

Напередодні повномасштабного вторгнення Віталій перебував на Херсонщині. У ніч на 24 лютого його підрозділ підняли за тривогою.

Разом із побратимом Олександром Ткачем він вирушив мінувати Генічеський автомобільний міст, який мав стратегічне значення. Саме ним могла пройти російська техніка з боку окупованого Криму.

Сапери заклали вибухівку, відійшли на безпечну відстань і чекали наказу. Коли наказ підірвати міст надійшов, дистанційний підрив не спрацював. Ймовірно, дроти пошкодили автомобілі, які ще рухалися мостом.

Часу майже не залишалося. Російська танкова колона стрімко наближалася. Тоді Віталій Скакун ухвалив рішення повернутися до мосту і підірвати його вручну.

Побратим пригадував, що Віталій сказав йому відходити, взяв підривну машинку і побіг до мосту. За кілька секунд пролунав вибух.

Генічеський міст було підірвано. Просування російської колони вдалося уповільнити, а українські підрозділи отримали дорогоцінний час для передислокації та організації оборони.

Перший Герой України повномасштабної війни

За визначну особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Указом Президента України від 26 лютого 2022 року матросу Віталію Скакуну посмертно присвоєно звання Героя України з врученням ордена «Золота Зірка».

Він став одним із перших військовослужбовців, удостоєних найвищого звання від початку повномасштабного вторгнення. У формулюванні нагородження зазначено не просто «за особисту мужність і героїзм», а «за визначну особисту мужність і героїзм».

«Золоту Зірку» загиблого брата з рук Президента України отримала його сестра Наталя.

Пам’ять про Героя живе в Україні та за кордоном

Віталія Скакуна поховали у рідних Бережанах. Пам’ять про нього вшановують не лише на Тернопільщині, а й в інших містах України та Європи.

У Празі міст назвали іменем Віталія Скакуна. У Мукачеві на його честь перейменували колишню вулицю Нахімова. У Києві вулицю академіка Каблукова перейменували на вулицю Віталія Скакуна.

Рідні Бережани та польське місто Лешно, де він колись працював, визнали його почесним громадянином. У Бережанах погасили поштові марки з портретами Героїв України Віталія Скакуна, Максима Ридзанича та Героя Небесної Сотні Устима Голоднюка.

На школі, яку закінчив Віталій і в якій працювала його мати, встановили меморіальну дошку.

Віталію Скакуну було лише 25 років. Його коротке життя стало прикладом найвищої жертовності заради України. Саме завдяки таким людям держава вистояла у найважчі перші години й дні великої війни.

Світла пам’ять Герою України. Слава Україні.