Дотримав правила щотижневих виїздів на фронт. Як завжди, комунікація з нашими воїнами запалює нові думки та дії на пошук шляху до перемоги.
Є немалий позитив і є тяжкий негатив. Позитив – хлопці на передовій не готові поступатися московитам і будуть битись за кожен клаптик землі та за кожен населений пункт. І яка б не була втома і туга, здавати українську землю вони не збираються.
Перегляньте також:
- Війна забрала життя Героя “Заката” з Тернопільщини, який пішов захищати ще у 18
- Дев’ять місяців надій: на Донеччині загинув воїн Ігор Пальчак з Тернопільщини
Вкотре після поїздки пишу, що 75% перемоги кується в тилу. Що ж ми тут маємо?
На жаль, державою управляли через відосики, єдиний телемарафон і ботів соцмереж. Ті, хто це робив, не усвідомили, що нічого немає вічного. Час цієї системи (якщо це можна назвати управлінням) добіг кінця.
Закінчився термін перебування на посадах трьох суддів Конституційного Суду України. Вони пішли у відставку. Президент не призначає їхніх наступників. КСУ не має кворуму для правового судочинства та не має Голови суду. Тобто, оскаржити будь-які дії чи бездіяльність щодо порушення Конституції неможливо.
В Україні четвертий місяць немає Генерального прокурора.
Парламент перетворився на «кнопкодавця». З кулуарів ВРУ повідомляють, що понад п’ятдесят депутатів написали заяви про складання повноважень та вихід із фракції більшості, але на розгляд сесії їхні заяви не виносяться, і до Ради вони не ходять. Яким чином приймаються закони? Всім відоме «кнопкодавство» десятками «мертвих душ». Штампуються закони, не прийняті законним шляхом.
Кабінет «міністрів». Навіть політики зі стажем не зможуть назвати його повний склад. Це купка «менеджерів», які не продукують ані ідей, ані політики у своїй галузі. Міністерство оборони – окрема історія. Під час війни міністр у незаконний спосіб відстороняє керівника структури воєнних закупівель та членів наглядової ради цього агентства. Натомість отримує відповідь від послів G7 – групи країн, наших найбільших донорів, щодо неприпустимості таких дій.
Тож знайти в країні інституцію, яка б виконувала свої посадові обов’язки, навряд чи можливо.
Паралельно з єдиного марафону і «відосиків» на рівні підсвідомості втискається: «перемир’я», «перемир’я», «перемир’я»… Це демотивувало людей у тилу, навіть тих, хто постійно допомагав фронту, особливо волонтерів, які шукали всі можливості забезпечити українське військо всім необхідним. Це дезорганізує суспільні настрої у світі та їхній вплив на політику урядів країн-партнерів.
Стан управління державою можна назвати – БЕЗЛАД І ХАОС. Фактично, в будь-якій країні, якби таке існувало, цієї держави вже б не було. Але українці б’ються, працюють, платять податки – це архетипне прагнення волі, що закладене генетично.
Що робити?
Вкотре наголошую на необхідності Уряду воєнного часу. Дехто сумнівається і говорить про те, що це неможливо. Хочу наголосити: якщо не працювати над цим, то нічого неможливо. Дякувати Богу, сьогодні є підтримка Генерального секретаря НАТО Марка Рютте: створена група військових «Північний альянс» та промислова група з країн-донорів. Тут не гають часу на розмови. Країни вже рік готувалися до американського неспокою. Їхня діяльність пробудить глузд і у США. Атланти світу та український дух тримають на своїх плечах державу Україна.
Чи буде перемир’я?
Вважаю, що це 50/50. Бо поки що незрозуміло, навіщо воно путіну та чи вистачить політичної волі та інтересу Трампу його «перетиснути». А наша дипломатія та розвідка «затримуються» зі своїми мотиваційними пропозиціями.
Без самоорганізації українців на передовій і в тилу утримати український дух буде дуже важко. Нам украй потрібно, незважаючи на безлад інституцій, самоорганізовуватися на рівні громад, колективів, взводів, батальйонів, бригад.
Треба прийти до тями і не шукати собі кумирів. Чітко усвідомлювати: завдання номер один, особливо для тих, хто в тилу, – наведення порядку в країні та підготовка до побудови інституцій з нуля. Не шукаймо кумирів, будуймо самі свій лад у державі – це політика національного інтересу.
Резюмуючи, що потрібно зробити:
- Самоорганізація українців по духу.
- Тиск на владу у рамках закону щодо призначення Уряду воєнного часу.
- У разі перемир’я – привести до влади на всіх рівнях не кумирів, а людей, які знають, як навести лад у країні, як сформувати дієву національну безпеку і як перемогти зовнішнього ворога.
Будьмо міцними і уважними. Сила в собі! Ми не раз це доводили. Ворог – зовнішній та внутрішній – саме її боїться. А міцний мир настане лише тоді, коли московська імперія буде зруйнована у її сьогоднішніх кордонах. Наша віра у себе творить довіру світу до нас.
Працюємо. Перемагаємо.
Павло Жебрівський
Коментарі
