На запитання читачів «Номер один» під час прямої телефонної лінії відповідав секретар міської ради, депутат Ігор Турський. Тернополянам було цікаво дізнатися більше про отримання субсидій, земельних ділянок для учасників АТО, про головні досягнення та плани на місцеві вибори.
Перегляньте також:
- На фронті загинув воїн з Тернополя Михайло Завадівський
- У листопаді на Кременеччині в пожежах загинуло троє людей
– Оксана (м. Тернопіль): Ви очолюєте комісію з надання земельних ділянок учасникам АТО. Скільки ділянок уже надано, з якими проблемами стикається комісія, чи багато відмовних заяв?
– Я ж очолюю комісію спірних питань, у повноваження якої входить вирішення проблемних моментів, з якими стикаються учасники АТО при отриманні землі. До прикладу, людина не зареєстрована в Тернополі, але проживала тут усе життя. І, будучи учасником АТО, подає документи на отримання землі. Ми розглядаємо дану заяву, вивчаємо документи і даємо висновок, чи має право така особа претендувати на змелю. Це як приклад, хоч подібних спірних питань є багато. Щоб їх вирішувати, була й створена дана комісія. Наразі нам надійшло 555 заяв на отримання земельних ділянок, з них половина вже пройшли основні етапи розгляду.
– Катерина (м. Тернопіль): Щотижня депутати мають зустріч із жителями свого округу, котрі звертаються до них з різними проханнями та пропозиціями. Ви свого часу обіцяли, що, аби не відтягувати нагальних проблем тернополян, будете особисто контролювати проблемні питання? Зараз теж цим займаєтесь?
– Так, я робив свого часу кілька об’їздів і перевіряв, чи депутати ходять на прийоми громадян. Не буду лукавити: є частина депутатів, які не проводять прийомів, не працюють з виборцями. Є ж депутати, які проводять прийом громадян навіть двічі на тиждень, не пропускаючи жодного, бо розуміють, що є люди, які мають у цьому потребу. Думаю, найкращою оцінкою роботи депутата з громадою буде не контроль їх діяльності мною, а місцеві вибори. Люди своїм голосуванням покажуть, хто і як працював.
– Вікторія (м. Тернопіль): Коли у Вас особистий прийом громадян? Ви дотримуєтесь графіка, що опублікований на сайті міськради, чи, як більшість, ігноруєте виборців?
– Я приймаю громадян кожен другий понеділок о 14.00 год. Практично не пропускаю жодного прийому громадян, а такого, щоб він не відбувся, взагалі не буває. В крайньому випадку (якщо я у відпустці чи відрядженні) переношу прийом. До мене, до речі, дуже багато людей приходять (25-30 осіб за один прийом). Звертаються з різними проблемами. Тому якщо у когось виникають питання, будь ласка, я готовий їх вислухати.
– Ольга (м. Тернопіль): Ви зараз куруєте видачу субсидій тернополянам. Чи багато вже жителів міста звернулися за наданням цієї пільги, які є проблеми?
– Перенавантаження документами наразі немає. Є ж перенавантаження на саме управління соціальної політики. Оскільки вони мають перевіряти дані, які подають громадяни, заносити їх у спеціальну базу. Найважче – це зібрати правдиву інформацію. Бо буває таке, що людина подала одні дані, а, приміром, водоканал інші. А все це треба перевірити. До нової формули призначення субсидій у Тернополі було близько 10 тисяч субсидіантів, зараз, після початку опалювального сезону, буде близько 50 000 тисяч. Маєте розуміти, яка це різниця. Тому зараз цей початковий етап дуже складний, багато рутинної роботи, але ми над нею працюємо. Крім того, це ще й велика відповідальність, адже в такий нелегкий час, як зараз, люди потребують допомоги.
– Олександр (м. Тернопіль): Скажіть, що зроблено міською радою в питанні соціального захисту населення, адже це Ваш напрямок роботи?
– Сказати, що ми зробили революцію у соціальній сфері, я не можу. Це буде неправда. Що вдалося зробити, так це те, що ми виділили земельні ділянки для соціально-незахищених верств населення. Крім того, був відкритий Центр соціальної реабілітації дітей-інвалідів. Зараз виділили приміщення (спільно з ГО «Апостол» і нашим управлінням), в якому безкоштовно видають вживаний одяг тим, хто його потребує.
– Сергій (м. Тернопіль): Дивлюся на Вашу декларацію за 2014 рік. Не маєте ні квартири, ні будинку. Але десь жити сім’я має? Ви єдиний з високопосадовців не маєте автівки.
– Сказати, що нічого не маю – це не правда. Ми з дружиною придбали чотирикімнатну квартиру ще в 2003 році (записана вона на матір – авт.). Там зараз і проживаємо. Мої батьки не були державними службовцями. Батько займався бізнесом з 1986 року. В нас було власне невелике підприємство, свого часу на ньому працювало близько сотні людей. На жаль, мій батько дуже захворів, пережив не одну операцію, і ми були змушені продати бізнес, бо ним просто не було кому займатися. Тому якщо хтось хоче подати, що я прийшов у раду і за перший рік роботи заробив на авто чи квартиру, то це неправда.
– Оксана (м. Тернопіль): Видання «Номер один» нещодавно піднімало питання приватизації частини художньої школи. Відомо, що вона знаходиться на Вашому виборчому окрузі. Яке Ваше особисте ставлення до можливості його приватизації?
– Я ще не маю виборчого округу, бо мажоритарником не був, а балотувався за списком у першій п’ятірці. Курую цей округ, бо він для мене рідний, тут я виріс, ходив до школи, знаю людей. На рахунок школи, то перукарня там уже років з 15-ть. У свій час художня школа була не дуже популярна, навчалось мало діточок. Тому було прийнято рішення віддати її в оренду. Однак зараза я вивчаю це питання, зокрема хочу з’ясувати, чи можливо по закінченню договору про оренду попрощатися з орендарями. Думаю, що не є велика проблема в тому, щоб знайти приміщення, поговорити з власниками і дійти до компромісу.
– Ірина (м. Тернопіль): Чим керувався виконком ТМР, коли 25 березня 2015 року прийняв рішення про підвищення плати за вивіз сміття на 92%?
– Ми маємо розуміти, що зросла ціна на пальне і тарифна комісія (яка приймає подібні рішення) керувалася цим фактором. Більше того, було проведено слухання, ми спілкувалися з людьми. Запитували: чи це буде підйомна чи не підйомна для наших людей сума. Як бачимо, у нас зараз нема проблем з вивозом сміття. Я не буду говорити, що підняли точно на 92%, бо не пам’ятаю. Це не мій напрямок, проте якщо людині цікаво, то ми можемо разом подивитися на цифру, навіть дізнатися, чим керувалась комісія, коли піднімали тариф. Але, в першу чергу, ми маємо розуміти, що той же двірник, коли всі сплять, уже підмітає вулицю. За це він отримує десь 1200 грн. Як за них вижити? На жаль, ми просто звикли, що все має бути дешево, але водночас якісно.
– Мар’яна (м. Тернопіль): Коли можна чекати на ремонт дороги на бульварі Симона Петлюри, 10? Гордо називають бульвар, а нагадує ямко-бульвар?
– Ми намагалися з депутатами, з ЖЕКами, з управлінням житлово-комунального господарства та громадянами вибудувати формулу, за яким принципом ремонтувати дороги. У першу чергу збираємо звернення від громадян, потім ЖЕК підтверджує, що дійсно треба це зробити. Тоді включаємо ту чи іншу вулицю в титульний список і починаємо ремонт. Головне, щоб громадяни самі не були байдужі і підказували нам, що слід зробити. Ви ж зрозумійте, місто не ремонтували десятки років і роботи насправді зараз багато.
– Олена (м. Тернопіль): Ігорю Володимировичу, чи плануєте на наступний термін знову скуштувати депутатського хліба, чи повернетеся до наукової роботи в університет? Чи, можливо, підете на міського голову?
– Важке запитання. Досі для себе не дав на нього відповіді. Чи буду балотуватись у депутати? Так, я спробую свої сили. Хай люди дадуть мені оцінку як депутата. Що стосується посади міського голови, то однозначно – ні. Не знаю, що має статися, аби я змінив свою думку. Просто розумію, яка це важка праця, на відміну від «мрійників», які просто хочуть очолити місто, не знаючи, яка це відповідальність.
– Марія (м. Тернопіль): Ви очолюєте Видавничу раду при міській раді. Які книги і яких авторів останнім часом друкувалися за кошти міської ради, загалом, який річний бюджет ради?
– Річний бюджет Ради не великий – 99 тисяч гривень. Ми займаємось співфінансуванням, а не фінансуванням. Стараємось публікувати тернопільських авторів, які пишуть про Тернопіль. З цікавого ми друкували правовий посібник для інвалідів. Досить таки корисне видання.
– Тетяна (м. Тернопіль): Ви є доволі непублічною людиною, хоч і обіймаєте далеко не останню посаду в міськраді? Що встигли зробити вже за 5 років, про що не пишуть у ЗМІ?
– Я не прихильник «вішати» на себе медалі й розповідати про те, що зроблено. Мабуть, згодом сформую певний звіт за ці 5 років. Сюди віднесу роботу на окрузі, по якому планую балотуватись. Розпишу, що було зроблено в місті, які політичні питання були мною ініційовані на сесії. Думаю, це допоможе людям дати мені оцінку по роботі і зробити висновок, чи ефективними були ці 5 років.
– Володимир (м. Тернопіль): Скажіть, яким досягненням за вашу каденцію ви найбільше пишаєтесь?
– Із знакових… Тоді, коли почалась Революція, я був автором усіх рішень, звернень, що були прийняті на Майдані. Тоді так не дуже весело було все це писати і підписуватись своїм прізвище. Тоді це було знаково для мене. Із практичних речей – я пишаюсь, що можу допомагати своїй рідній школі №19. Колись директор цієї школи була депутатом міської ради, за сумісництвом – мій класний керівник. Приємно було почути від неї, що, будучи депутатом міської ради, вона не змогла зробити стільки сама, скільки ми зробили разом за нинішню каденцію. Так ми поміняли вікна у спортзалі, у вестибюлі, зробили ремонти у туалетах. У школі за свої кошти встановив перші в нашому місті камери відеоспостереження. Потім уже ця практика пішла по інших школах міста. Знаєте, для мене це найкраща школа і радію, що можу зараз їй допомогти. Ось це моя найбільша гордість.
– Надія (м. Тернопіль): На війну йти не плануєте? Якщо отримаєте повістку, пройдете комісію, підете в АТО?
– Звичайно, якщо я отримаю повістку, то прийду у військкомат, пройду медичну комісію і при потребі піду в АТО.
– Зоряна (м. Тернопіль): Я комерційний директор одного з тернопільських ЗМІ. Знаю, що в міському бюджеті закладено кошти на підтримку місцевих ЗМІ та висвітлення в ЗМІ діяльності Тернопільської міської ради. Яка це сума, яка частина з неї уже потрачена і на які ЗМІ? Чи ці кошти направляються виключно на комунальну газету «Тернопіль вечірній», чи на них можуть претендувати і комерційні ЗМІ?
– У межах своєї компетенції я можу дати вам наступну відповідь: якщо я не помиляюсь, то в цьому році на газету «Тернопіль вечірні» закладено в бюджеті близько 600 тисяч гривень. Це комунальна газета Тернопільської міської ради, офіційний орган. Я є куратором цієї газети, але за її фінансовий стан відповідає виключно головний редактор. Я не втручаюсь у фінансові справи підприємства, тому сказати, скільки коштів використано, а скільки залишено – не можу. Якщо вас дійсно цікавить це питання, то можете прийти до мене на прийом і я зможу надати таку інформацію. Щодо комерційних видання, то я не стикався з практикою, щоб тернопільські комерційні видання отримували кошти з міського бюджету. Мені принаймні це не відомо.
Тетяна Колеснік
