Корупція в Україні існувала у різних формах завжди. Сьогодні люди майже звикли до її тотальної моделі. Я давно стверджую, що кожен окремо категорично проти корупції, але на всяк випадок не відмовляється, щоб хтось «вирішив» його питання трохи «по-іншому», чи поза чергою, чи «по-людськи»…
Кожен наступний президент вдосконалював методи й розширював сфери корупції. Сьогоднішня модель – це не просто корупція. Це мародерство, бо це крадіжка у держави чи громадянина під час бойових дій. Тому відповідальність за це має бути іншою.
В Україні ще не було часу такої тотальної монополізації влади в руках невігласів. При попередніх президентах у парламенті була достатньо активна опозиція. Нині навіть ті, хто офіційно називає себе опозицією, не є активними чи винахідливими в протидії «скаженому принтеру», який штампує антиконституційні та нелюдські закони силами «слуг ОП» і «ОПжз».
Критика не ліквідує проблему. Тим паче, що навіть вона вже перетворена на шоу. Допоки не створиться системний суспільний тиск, усе інше, зокрема й критика, буде лише гучною чи тихою згодою на шлях до диктатури. Спільнодія громадян є головним інструментом розбудови справедливої держави. Саме від цього інструменту залежить: жити при тиранії чи у вольностях і заможності. Сьогодні це доведено на всіх континентах.
Про те, що всі інституції в Україні поруйновані, а деякі знищені повністю, ми говорили неодноразово. Це і призначення невігласів, і нереальні процедури роботи. Викриті епізоди корупції уже не викликають обурення. У хрестоматії ще гітлерівської пропаганди сказано: щоб люди повірили, потрібна велика і масована брехня. Велика корупція своєю масою приглушила активне несприйняття окремих епізодів. Нормою стало, що у середнього чиновника пенсійного фонду знаходять десятки мільйонів доларів, чи у представника МСЕК вилучають 6 мільйонів доларів, у ТЦК – 3 мільйони і так далі. У корупційній ієрархії мільйон доларів став мінімумом, а про мільярди пишуть блоги як буденні новини.
Україна підходить до прірви. Корупціонери вже давно перестали прикриватися й відкрито називають суми. Чому не бояться? Бо вони у «вертикалі» корупційної системи. Підтвердження? За п’ять років і вісім місяців не засуджено жодного не лише від нині діючої влади, а й з команди «попередників».
Чому я говорю, що ми доходимо до прірви? Тому що вже бізнес, який сподівався, що все «дотерли» і знайшли «вирішення» та вписалися в цю філософію взаємостосунків, уже сьогодні каже: «не все так просто, бо навіть давши мзду, ти не вирішиш усю “палітру” своїх питань».
Корупція в тилу поступово перекидається і в зону бойових дій. Це об’єктивно, бо й у силах оборони – ті ж самі люди, які ще вчора займалися «своїми справами» в тилу.
Нахабні заяви Зеленського про те, що корупції в Україні немає, бо партнери дають не гроші, а зброю… Прояснюю: дають і зброю, і фінанси. З цих коштів фінансуються захищені статті бюджету, виплати заробітних плат бюджетникам і пенсії. Зеленський заявляє: «…ми не заробляли, і якщо ми знаходили когось – били по руках, і будемо це робити». То в мене питання: по яких руках? Кого затримали і щось вилучили, а кого засудили і реально покарали?
У реаліях це навіть не профанація. Це міжкланова боротьба. Тобто той, хто хоче на посаду до «більшого корита», топить того, хто «звідти хлебче». Це міжусобні війни, а не система боротьби з корупцією. Інших правил у будь-якій сфері зараз не існує. Є владна монобільшість, яка розпустила метастази корупції до рівня молекул, та українське суспільство, яке вимушено з цим погодилося. Але ці ракові метастази руйнують сам організм, який називається українська держава.
Чи спроможні ті, хто сьогодні у владі, й ті, хто називає себе офіційною опозицією, привести до тями саму систему державного управління? Точно ні. І не тому, що вони всі були при владі. А тому, що вони не говорять про ліки, які потрібно прийняти для подолання цієї хвороби.
У Бойового Братерства є план дій:
- Приведення до тями суддів і утвердження справедливого судочинства. Відповідну модель і законопроєкт уже розроблено.
- Перезаснування правоохоронних органів. Не реформування. На жаль, їх реформувати уже неможливо.
- Мінімізація впливу правоохоронних органів на економічну активність. Є пакет законопроєктів, алгоритми і моделі, як це зробити.
І скільки завгодно можна критикувати нинішню владу, і це буде справедливо за той рівень руйнації держави, ключовим елементом якої є корупція (мародерство). Але без усвідомлення, що потрібно зробити, щоб цього позбутися, це марно.
Завершу відомою приказкою про три конверти: прийшов до влади – відкривай перший і обіцяй. Через час – другий: критикуй попередників. А коли не допомагає, відкривай третій і напиши цю приказку для наступника. Тим, хто не пропонує «ліків» від вірусу мародерства, давно потрібно відкрити третій конверт.
Працюємо. Перемагаємо.
Павло Жебрівський
