Від Тернопільщини до Челсі: художниця Ірина Бородін зі Збаражчини дебютувала у Нью-Йорку
Від Тернопільщини — до мистецького Челсі на Манхеттені. Українська художниця Ірина Бородін, родом зі Збаражчини, представила три свої роботи у Нью-Йорку в межах 40-го Міжнародного конкурсу образотворчого мистецтва в Челсі (40th Chelsea International Fine Art Competition).
Роботи «Плач предків» (Cry of the Ancestors), «Відлуння спадщини» (Echoes of Heritage) та «Коріння ідентичності» (Roots of Identity) були представлені у Agora Gallery у Нью-Йорку.
Для Ірини ця виставка стала мистецьким дебютом у Нью-Йорку. Водночас за трьома колажами стоїть значно довша особиста історія — про українське коріння, досвід війни й міграції, культурну пам’ять та пошук власної художньої мови.
«Плач предків»: робота, з якої почався новий етап
Особливе місце у творчості Ірини Бородін займає робота «Плач предків». Саме з неї розпочалося глибше осмислення колажу не лише як техніки, а як самостійної художньої мови.
Робота з’явилася після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну — у складний та емоційно насичений період життя художниці. Тоді мистецтво стало способом висловити те, що важко було передати словами.
«Я не планувала створювати мистецьку заяву. Я просто шукала спосіб дихати. Вирізати, поєднувати й заново складати фрагменти стало для мене мовою, через яку я могла осмислити біль, розрив і відчуття приналежності», — розповідає Ірина.
Відтоді аналоговий колаж став одним із головних засобів її художнього висловлювання.
Предки, спадщина, ідентичність
Три роботи, представлені у Нью-Йорку, утворюють своєрідну змістову послідовність: предки — спадщина — ідентичність.
У своїй практиці Ірина працює переважно з аналоговим колажем, поєднуючи фотографії, друковані матеріали, папір та різні візуальні фрагменти. Серед ключових тем її творчості — культурна пам’ять, жіночий досвід, міграція, спадщина та пошук власної ідентичності.
У роботі «Відлуння спадщини» художниця звертається до питання того, що людина успадковує від попередніх поколінь і що продовжує нести із собою незалежно від країни чи міста, в якому опиняється.
«Коріння ідентичності» розвиває цю тему через осмислення приналежності, пам’яті та зв’язку зі своїм походженням.
Українська ідентичність у роботах Ірини не завжди виражена через буквальні національні символи. Вона проявляється через пам’ять, родинні зв’язки, образи, особисті переживання та відчуття дому.
Від Тернопільщини — до мистецького Нью-Йорка
Нині Ірина Бородін живе та працює у Нью-Йорку, однак зв’язок із Тернопільщиною та Україною залишається важливою частиною її особистої й творчої історії.
Саме тому момент, коли вона вперше побачила власні роботи на стінах нью-йоркської галереї, мав для неї особливе значення.
«Коли я побачила свої роботи на стінах галереї у Челсі, я думала не лише про Нью-Йорк. Я думала про шлях, який пройшла, про Україну, своє коріння і про всі ті частини життя, які привели мене сюди», — каже художниця.
Важливою частиною цього досвіду стала й зустріч робіт із глядачем. Відвідувачі виставки можуть не знати особистих обставин, за яких створювалися колажі, однак знаходять у них власні асоціації — спогади про дім, досвід втрати, силу, жіночність чи пошук свого місця.
За словами Ірини, саме в цьому полягає одна з особливостей мистецтва: особиста історія автора може стати близькою людині з цілком іншим життєвим досвідом.
Коріння, яке залишається з нами
Для Ірини Бородін колаж став не лише художньою технікою, а й метафорою людського досвіду.
Ми змінюємо міста й країни, знайомимося з новими людьми, починаємо нові етапи життя. До нашої історії додаються нові фрагменти, однак попередні не зникають.
Збаражчина, Україна, досвід життя між різними країнами, а тепер і Нью-Йорк — усе це стає частиною однієї багатошарової композиції.
Дебют Ірини Бородін у Челсі став для художниці не лише можливістю представити свої роботи міжнародній аудиторії, а й символічним початком нового етапу її мистецького шляху — зі збереженим зв’язком із місцем, звідки цей шлях розпочався.