Від комбайна до реактивної артилерії: як шкільне хобі техніка Павла стало справою на фронті.
Усе почалося зі світу сільського господарства: ще зі школи Павло захоплювався ремонтом техніки та пасікою. Період строкової служби в артилерійському дивізіоні у 2014‑му заклав основу його військової кар’єри. Коли 24 лютого 2022 року почалося повномасштабне вторгнення, Павло добровільно повернувся до артилерійської бригади — 44-ї окремої реактивної артилерійської бригади імені гетьмана Данила Апостола, повідомляє “44 окрема артилерійська бригада імені гетьмана Данила Апостола”.
Перегляньте також:
- Черговий точний удар: бійці 44 окремої артбригади знищили ворожі гармати та замаскований склад
- Тернопільські бійці з 44 бригади цілодобово проводить розвідку всього за 10 км від лінії фронту
З 2023 року він обіймає посаду головного сержанта та техніка батареї. Раніше був номером обслуги й навідником гармати, тож добре знає всі тонкощі її роботи. Нині його завдання — проводити повний технічний огляд шасі та ходової частини реактивних установок, а також автомобільної техніки, що перевозить боєприпаси й обслуговчий персонал.
«Удома я завжди “крутив гайки”: ремонтував комбайн, ламаючи й лагодячи кожен механізм. Тут, на фронті, ця любов до техніки допомагає мені щодня», — ділиться Павло.
Найчастіше ламаються двигуни старої радянської техніки — їхній ремонт проводить саме він і його команда. З іноземними зразками працюють фахівці на заводах за кордоном, однак і тут іноді вдається усунути неполадки на місці.
Павло каже, що секрет успіху — у злагодженій роботі з водіями та іншими техніками:
«Наша команда сформувалася ще на початку повномасштабної війни. За цей час ми стали справжньою сім’єю: ділимося досвідом, порадами, не соромимося вчитися один в одного».
У вільний від бойових завдань час Павло підтримує пасіку, якою опікується з п’ятого класу: має понад тридцять вуликів. Хоча зараз фізично не може доглядати бджіл, його рідні продовжують цю справу вдома.
«Пасічництво — моє давнє хобі. Перший вулик я зробив у дев’ятому класі. Дуже хотів би зараз бути поруч із бджолами, але обов’язок на фронті важливіший», — зізнається технік.
Самоучка за фахом і навичками, Павло жартує, що головне — мати бажання й не боятися бруднити руки. А досвід із цивільного життя дає йому та його підрозділу впевненість у технічній готовності артилерії в будь‑яких умовах.
Коментарі
