Від князя Данила до Волинського ліцею: майже 800 років історії Кременця
Кременець — одне з найдавніших міст Тернопільщини. Його перша писемна згадка датується 1227 роком і пов’язана з битвою волинського князя Данила Романовича з військами угорського короля Андраша II.
У XIII столітті місто опинилося в центрі боротьби з монгольськими військами. У хронології Кременця зазначається, що 1241 року місто вистояло перед ордами, а 1254 року відбулася так звана Крем’янецька війна Куремси. У 1259 році оборонні укріплення Кременця були демонтовані після походу монгольського полководця Бурундая.
Замок, князі та королева Бона
У другій половині XIV — першій третині XVI століття формувався Кременецький замок. На початку XV століття в місті перебував великий князь литовський Вітовт, а у 1410–1418 роках у замкових підземеллях утримували його політичного суперника Свидригайла Ольгердовича.
Особливий період історії міста пов’язаний із Боною Сфорца д’Арагона — дружиною польського короля і великого князя литовського Сигізмунда І Старого. Вона володіла Кременцем у 1536–1556 роках.
У цей час та в наступні десятиліття в місті з’являлися нові храми й релігійні осередки. Серед них — Спаський монастир, Троїцька церква, Миколаївський собор, Воскресенська церква, францисканський та Богоявленський монастирі.
Замок здобули лише один раз
У 1648 році Кременецький замок був здобутий козацькими полками. У матеріалах з історії міста цей випадок названий першим і останнім захопленням фортеці.
У наступні століття Кременець продовжував розвиватися як багатоконфесійне місто. Тут діяли православні, унійні, католицькі та юдейські громади, працювали монастирі, храми, школи та друкарні.
Кременець став великим освітнім центром
Новий етап розвитку міста розпочався на початку XIX століття. У 1805 році в Кременці відкрили Волинську гімназію, а згодом — школу практичних механіків, школу землемірів, ботанічний сад і друкарню.
У 1818 році Волинську гімназію реорганізували в ліцей. У першій третині XIX століття Кременець став одним із найбільших центрів світської освіти на Правобережній Україні.
Освітня традиція міста продовжилася і в XX столітті. У 1920 році за указом Юзефа Пілсудського було створено Кременецький ліцей, а пізніше у місті працювали учительський та педагогічний інститути.
Археологічні пам’ятки Кременця
На північно-західній околиці міста розташована палеолітична стоянка «Куличівка». Її відкрили у 1937 році, а масштабні археологічні дослідження проводили у другій половині XX століття.
Під час розкопок виявили залишки жител, вогнищ, кістки давніх тварин та понад 500 тисяч оброблених кременів. Пам’ятка має кілька культурних шарів, а найдавніші матеріали датують десятками тисяч років.
Також на Замковій горі досліджували городище X–XIII століть.
Місто храмів, музеїв і старовинних кладовищ
До наших днів у Кременці збереглося чимало пам’яток різних епох. Серед них — старовинні храми, монастирські комплекси, костели, залишки давніх кладовищ та єврейського цвинтаря.
У 1937 році в місті відкрили музей Кременецької землі, який нині є Кременецьким краєзнавчим музеєм. У 2001 році створили історико-архітектурний заповідник, а в 2004 році відкрили літературно-меморіальний музей Юліуша Словацького.
Сьогодні Кременець залишається містом, у якому на невеликій території поєдналися сліди княжої доби, Речі Посполитої, освітнього розквіту XIX століття, складної історії XX століття та сучасної України.
Фото з відкритих джерел.