Від камери до автомата…

Більше, як дев’ять років тому, я взяв в руки автомат і почав служити українській нації.

Саме тоді, я зрозумів, що камера, диктофон, ручка – це добре, але потрібно робити для країни щось суттєвіше.

Майже десять років війни, змінили мене. Я зрозумів, що слава, гроші і особисті здобутки не варті жодного прожитого дня, коли твої близькі, твоя країна в біді.

Я усвідомив всі помилки, які робив до 2014-го року. Жаль, що ціна розуміння – це війна.

Жаль, що тільки через війну, я зрозумів, яка прекрасна наша країна і як я її безмежно люблю.

На війні, я знайшов справжніх, безкорисливих друзів. Хлопців і дівчат, військових, волонтерів, цивільних, які приходили і приходять на підтримку в будь який час.

На війні, я втратив близьких мені людей, які завжди були поруч і в сьогоднішній день, хочу згадати їх.

Іван – загинув в бою. Мені довелося привозити його тіло до дому і повідомляти про смерть сина батьку. Не дай Боже таке пережити нікому…

Сергій – ми з ним розпочали роботу над створенням Ухман і Компанія / Ukhman & Company. Він загинув в бою. Став Героєм України (посмертно).

Побратим Гліб – загинув в бою. Ми з ним творили фільми, кліпи. А скільки всього не встигли.

Да Вінчі – більше шести років, я описував його бойовий шлях. Були моменти, коли він мене реально надихав. Внук воїна УПА, націоналіст, боєць…

Макс, Андрій, Сергій, Яна і ще десятки хороших знайомих, які загинули в бою за Україну – вічна пам’ять!

Минулого, яке було до 2014-го чи 2022 року – більше не буде і ми уже не змінимо цієї реальності.

Проте в наших силах зробити так, щоб майбутнє України було без московитів і війни.

Боріться з ворогами. Знищуйте ворогів. Підтримуйте українських воїнів кожен день, кожну годину.

І дякуйте Богу, що маєте можливість жити в найкращій країні світу – Україні!

Я – дякую. Дякую всім, хто поряд всі ці роки.

Михайло Ухман