Війна для тернополянина Назара розпочалася задовго до повномасштабного вторгнення, але саме події останніх років загартували його характер та визначили життєвий шлях. Сьогодні він — боєць спецпідрозділу поліції КОРД, який пройшов крізь найгарячіші точки фронту, втрату найріднішої людини та важке поранення, пише GOV.UA.

Шлях воїна: від «очей» артилерії до командира батареї

Ще за два роки до великої війни Назар підписав контракт із 44-ю окремою артилерійською бригадою імені гетьмана Данила Апостола. У складі дивізіону артилерійської розвідки він став «очима» наших гармат.

«У перший день повномасштабного вторгнення моя бригада знищила близько 40 одиниць ворожої техніки. Це були колони, які рухалися на Київ, ми їх зупиняли вогнем», — згадує боєць.

Після звільнення Київщини були запеклі бої на Запорізькому напрямку (Роботине, Оріхів) та робота на Куп’янщині. Згодом Назар очолив мінометну батарею, де щоденні обстріли та вибухи стали звичною реальністю.

Трагедія, що змінила все

Найважчим випробуванням для захисника стала загибель батька. Вони воювали майже поруч — їх розділяли лише 100 кілометрів. Батько Назара, боєць 10-ї гірсько-штурмової бригади, загинув під час ворожої атаки із застосуванням газу.

Після цієї втрати Назар пообіцяв родині залишити ЗСУ, але серце не дозволило залишитися осторонь боротьби. Він знайшов інший спосіб захищати країну — вступив до лав елітного спецпідрозділу КОРД.

Шлях Назара у цифрах та фактах:

• став на захист України у 22 роки;
• пройшов шлях від розвідника до командира мінометної батареї;
• пережив загибель батька на фронті;
• отримав осколкове поранення та контузію під час рятувальної операції;
• сьогодні є частиною тернопільського спецпідрозділу КОРД.

Новий етап: евакуація під вогнем та поранення

У жовтні 2025 року Назар вирушив на першу ротацію з КОРДом на Костянтинівський напрямок. Спецпризначенці виконували надскладні завдання: від доставки вибухівки під носом у ворога до евакуації поранених.

Саме під час чергового порятунку побратимів у січні цього року в автівку Назара влучив ворожий FPV-дрон. Попри контузію та поранення руки, головною думкою бійця було якнайшвидше відновлення.

Сила вдома: кохання, народжене в госпіталі

Свою дружину Єлизавету Назар зустрів у лікарні Запоріжжя у 2022 році. Вона — медик, і саме її підтримка стала для нього головним стимулом не здаватися. Зараз пара виховує маленьку донечку Емілію.

“Я в КОРДі і відчуваю себе на своєму місці”, — каже Назар. Після лікування він знову повернувся до строю.

Його історія — це приклад того, що навіть найважчі втрати не здатні зламати дух людини, яка свідомо обрала шлях боротьби за майбутнє своєї родини та держави.