Від артилерії до «небесних очей»: історія незламності Олександра

Для 27-річного Олександра війна — це не просто обов’язок, а свідомий вибір захистити свій дім від окупанта. «Я не хочу, щоб вони прийшли до мене додому. Я воюю за людей, за дітей», — каже молодший сержант із позивним «Мольфар». Його шлях почався 25 березня 2022 року, коли він добровольцем прийшов до військкомату. Відтоді він змінив артилерійську установку на штурмову гвинтівку, а згодом — на пульт керування БПЛА у 105-й бригаді ТрО.

Свій магічний позивний Олександр отримав за феноменальну інтуїцію. Ще під час полювання на «шахеди» він точно вгадував моменти тривоги, коли інші збиралися відпочивати. Проте за везінням стоїть залізний характер: за вихід групи новачків з-під вогню під Кліщіївкою Олександр отримав «Залізний хрест», розповідають у 105 окремій бригаді ТрО.

Навіть важке поранення під мінометним обстрілом та болюча втрата побратима не зупинили воїна. Після реабілітації Мольфар повернувся у стрій. Сьогодні він — «очі» свого підрозділу, що знаходять і нищать ворожу логістику. Для нього побратими — це родина, за яку він готовий на все, а вдома на нього чекає надійний тил: дружина та рідні.