Ось і закінчилася виборча кампанія у Тернополі. Для когось закономірним, а для когось сенсаційним результатом – перемогою у першому турі з гігантським відривом чинного мера Сергія Надала. І основним творцем цієї перемоги стала не так робота команди Надала, як діяльність його опонентів.
Перегляньте також:
- Як потрапити в екіпаж танка “Leopard”
- Керівник будівельної компанії «Креатор-Буд» Ігор Гуда взяв участь у Західноукраїнському бізнес-форумі
Перемога класичної «бруківочно-асфальтної» стратегії
Штаб Сергія Надала реалізовував класичну кампанію діючих мерів, яку в народі називають «бруківочно-асфальтною». Він грав роль доброго господаря, який весь час щось ремонтує і щось будує-перебудовує. До слова, за таким класичним сценарієм «я облаштовую місто, а весь світ хай почекає» працювали й команди інших чинних мерів великих міст України, в тому числі й Києва, Львова та Харкова. Так, упевнена перемога Геннадія Кернеса у Харкові пояснюється не лише «ватністю» більшості харків’ян, а й тим, що вони повірили його основному меседжу: «хай у Києві бавляться у політику, а ми у Харкові будемо займатися господаркою».
Таким чином, штаб Надала не «вигадував велосипед», а ефективно реалізував простенький план, як чинному меру вибороти другу каденцію. Тобто тернополяни, які віддали за нього голос, йшли на дільниці з переконанням: «проголосую за Надала, бо навіть якщо він краде, то щось таки робить для міста».
«Нафталінова» альтернатива Надалу
Чи міг Надал програти вибори? Звичайно міг! І швидше за все й програв би, якби йому не допомогли його прямі конкуренти! Ще задовго до старту виборчої кампанії серед тернополян домінували позитивні очікування появи нового молодого лідера. Люди були підсвідомого готові голосувати за нового як альтернативу «старому» Надалу. Натомість тернополянам на противагу запропонували «нафталінових» політиків: «вічного кандидата» Ратушняка, «вічного місцевого депутата» Ландяка та діючого нардепа від Тернополя Пастуха. Якщо з першими двома все зрозуміло, то щодо «нафталінності» Пастуха треба пояснити. Зі всією повагою до його молодого віку, Пастух є «старим» політиком, який у виконавчих та законодавчих органах влади Тернопілля крутиться вже більше 10 років. Однак, найголовніше, тернополяни відразу не зрозуміли, чому політик, якого рік назад місто делегувало у Верховну Раду, повернувся і бореться за посаду рангом нижче. Незважаючи на всі переконання штабу Пастуха у тому, що владу треба змінювати знизу, серед тернополян сформувався стійкий стереотип, що чинний нардеп повертається у місто, щоб красти. У цьому випадку приклад Пастуха непоодинокий. Загалом на цих виборах діючий нардеп має шанси стати мером лише у Дніпропетровську (Філатов або Вілкул), у решта регіонах чинні нардепи, які кандидували на мерські посади, з тріском провалилися.
Пастух «зачистив» Тернопіль для Надала
Як наслідок, на мерських виборах результат Тараса Пастуха є навіть меншим від результату його партії «Самопоміч», хоча на минулих парламентських виборах його результат перевищив результат «Самопомочі» аж на 10%. Балотування Пастуха принесло Надалу ще одну величезну користь. Тарас Пастух фактично перекрив дорогу на вибори всім адекватним новим політикам та громадським діячам Тернополя, які мали шанси виграти в діючого мера за результатами двох турів. Його позиціонування як «основного опонента Надала» залишило таких осіб за межами виборів, адже їх кандидатування сприймалося б як підігрування чинному меру та спроба розпорошити «антинадалівський електорат». Таким чином Пастух свідомо чи несвідомо «зачистив» для Надала список кандидатів на посаду мера від небажаних для нього кандидатів, залишивши там переважно «нафталін».
Чому у Тернополі на вибори не прийшло «покоління Майдану»
Саме відсутність справжніх нових лідерів спричинило ситуацію, коли на вибори не пішла більша частина молоді та тернополян середнього віку – так зване «покоління Майдану». Вони просто не бачили реальної альтернативи і добре розуміли, що на цих виборах Надал дійсно був «кращий серед гірших», але їх душа бажала лише кращого, якого не було. Тому перед тим, як звинувачувати «покоління Майдану» в аполітичності та несвідомості, звертайте увагу на те, чому воно не прийшло на вибори. Молодь у нас розумна, це треба пам’ятати. Вона не буде голосувати просто за бруківку та асфальт, але й не буде голосувати за фальш.
Хто може виграти у Надала на наступних виборах
Ці вибори мають стати уроком для всіх політичних сил, які розраховують на наступних місцевих виборах покращити свій показник. По-перше, їх лідерами мають бути справді молоді громадські авторитети, навіть якщо це старі партії. На ментальному рівні тернополяни розуміють, що зруйнувати існуючу корупційну систему зможе лише політично молодий лідер. А будь-який лідер, який взгодований цією системою, не здатний її змінити. Також потенційні кандидати на посаду мера Тернополя вже сьогодні мають готувати власну програму змін, просувати ідеї громадських слухань, місцевих, квартальних, дворових референдумів, електронного самоврядування. Лише той лідер, який покаже тернополянам модель побудови нової системи влади в Тернополі, зможе реально претендувати на посаду мера у 2017 році. Обіцянкам вже не вірять і не вірять давно.
Як Надалу вибороти третій термін
У свою чергу, якщо чинний мер мріє про третій термін, він не має права довго сидіти на лаврах. Теперішня його впевнена перемога багато у чому є результатом недолугої політики його конкурентів. У 2017 році так точно не буде. Тому, щоб розраховувати на нову перемогу, йому треба змінюватися вже у 2015 році.
По-перше, він має «молодіти». Молодіти політично. Сприймати нові віяння місцевого самоврядування, самостійно очищувати свою команду від хабарників, реалізовувати нові проекти долучення громади до управління містом. Тернопільська «Ратуша» має стати відкритою у всіх розуміннях цього слова. Втретє перемогти на іміджі господарника буде практично неможливо. Третій термін може піддатися лише меру-реформатору. По-друге, Сергій Надал має поступово виходити за межі Тернополя, ставати політиком загальноукраїнського рівня. Його впевнена перемога на виборах мера та найкращий показник «Свободи» у Тернополі та області серед усіх регіонів вже потенційно робить його загальноукраїнським лідером «Свободи». Тобто Сергій Надал має поступово ставати «другим Садовим». Він для цього має чудові шанси.
Загалом же виборча кампанія 2015 року увійде в історію України та Тернополя як одна з найбільш прогнозованих. Чи буде такою кампанія 2017 року? Покаже час.
