Верховний Суд поставив крапку у справі Воробців в Тернополі: статтю про вимагання перекваліфікували

Верховний Суд поставив крапку у справі Євгена та Василя Воробців, яка кілька років була пов’язана з гучним обвинуваченням у вимаганні.

За інформацією, викладеною у матеріалах сторони захисту, 11 червня 2026 року Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду не повернув справу до первісної кваліфікації за ч. 3 ст. 189 Кримінального кодексу України — вимагання.

Фіналом багаторічного розгляду стала інша правова оцінка дій Воробців — за ч. 3 ст. 355 КК України, тобто примушування до виконання цивільно-правового зобов’язання.

Від реальних строків — до перекваліфікації

У квітні 2024 року Тернопільський міськрайонний суд визнав Євгена Воробця, Василя Воробця та інших фігурантів справи винними. Євгену Воробцю призначили 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна, Василю Воробцю — 5 років і 6 місяців, також із конфіскацією. Про вирок тоді повідомляли місцеві та всеукраїнські медіа з посиланням на прокуратуру та судові дані.

За версією обвинувачення, йшлося про вимагання грошей у тернополянина Івана Лишака. Натомість сторона захисту наполягала, що між сторонами існував майновий конфлікт, пов’язаний із нестачею товарно-матеріальних цінностей на підприємстві.

Саме ця обставина згодом стала ключовою під час перегляду справи.

Апеляція побачила майновий спір

28 квітня 2025 року Тернопільський апеляційний суд змінив вирок першої інстанції. У публікаціях про це зазначалося, що суд скасував реальні строки ув’язнення для Євгена Воробця, його сина Василя та інших фігурантів справи.

Апеляційний суд, за інформацією сторони захисту, звернув увагу на акт інвентаризації, бухгалтерські документи, товарно-транспортні накладні, аудиторський звіт та інші матеріали, які стосувалися нестачі продукції.

У результаті апеляція дійшла висновку, що дії Воробців слід оцінювати не як вимагання за ч. 3 ст. 189 КК України, а як примушування до виконання цивільно-правового зобов’язання за ч. 3 ст. 355 КК України.

Це принципова різниця, адже йдеться про іншу правову природу конфлікту.

Репутаційні наслідки залишилися

Ця справа стала резонансною не лише через кримінальне провадження, а й через посаду Євгена Воробця. Він працював начальником Тернопільської державної податкової інспекції ГУ ДПС у Тернопільській області.

У межах кримінального провадження його відсторонювали від виконання посадових обов’язків.

Тепер, за інформацією сторони захисту, Євген Воробець планує порушувати питання про повернення до виконання посадових обов’язків та виплату заробітної плати за відповідний період.

Його позиція полягає в тому, що центральне обвинувачення у вимаганні, через яке справа набула значного розголосу, у підсумку було змінене після судового перегляду.

Воробці готують скарги

Євген та Василь Воробці заявляють про намір звернутися до Вищої ради правосуддя щодо дій судді першої інстанції Олександра Дуди.

Вони вважають, що суд першої інстанції не дав належної оцінки обставинам і доказам, які свідчили про майновий спір.

Окрему оцінку Воробці хочуть отримати й щодо дій прокурора Тернопільської обласної прокуратури Богдана Ясеника, який підтримував державне обвинувачення у справі. Вони заявляють про намір звернутися до органу дисциплінарної відповідальності прокурорів.

Чи були у діях судді або прокурора дисциплінарні порушення, мають встановлювати компетентні органи.

Юридична крапка не означає відновлення репутації

Ця справа не є історією про повне виправдання Євгена та Василя Воробців. Водночас вона показує, наскільки важливою є правильна правова оцінка обставин кримінального провадження.

Суд першої інстанції визнав їх винними у вимаганні та призначив реальні строки позбавлення волі. Після перегляду апеляція встановила іншу правову природу дій і перекваліфікувала обвинувачення.

За номерами статей стояли роки кримінального переслідування, публічні звинувачення, загроза реального ув’язнення, відсторонення від роботи та репутаційні втрати.

Тому після фіналу цієї справи залишається питання не лише про те, яку статтю зрештою застосував суд. Важливим залишається й інше: хто має відповідати за наслідки початкової правової оцінки, яка після перегляду справи не встояла.