Вареники зі сливками, що пахнуть дитинством: осінній смак із бабусиної кухні

Серед культових осінніх страв вареники зі сливками – то смак з тієї давнини, коли українці навчилися молоти збіжжя. А сливки завжди росли під хатами.

Такі вареники нагадують осінні вечори мого дитинства.

Опале листя зметене з усього подвір’я на купу у куті подвір’я. А я при світлі жарівки, що під дашком ґанку, сиджу на старій куфайці на сходах і під гул різних комах, які можливо грілися від світла, наминаю вареники зі сливками.

Такі вареники великі, на відміну від тих з вишнями, і особливо смачні, якщо бабуся перемащувала їх пересмаженим маслом і запивалися підсметанням.

Кіт треться до ноги. Він не голодний, щойно зʼїв вареник, просто набувається. Вітер перешіптується з кріслатою абрикосою та високими ясенами напроти вікон хати. Зірок з кожним зʼїдженим вареником все більше, ніби вони навмисно зазирають, що я таке смачне їм.

На вулиці ще не зимно, але вже по-осінньому свіжо.

– Дай я тобі докину, – бабуся Люля вийшла з хати нечутно і стоїть наді мною з ринкою, на дні якої парують блискучі від перетопленого масла вареники. – Або доїдай з ринки – диви, як багацько масла вдолині!

Ех, бабцю-бабцю…

Знав би я тоді, що колись настане колись…

Олег Ущенко