З Тернопільської області в АТО вже загинуло багато людей. Що не день — то траур. Проте не всі в ці дні в жалобі. Таке ставлення обурює багатьох. Як приклад, лист тернополянки до газети «Вільне життя плюс».
Перегляньте також:
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
- Культурна еліта України підтримала Тернопільський мистецький коледж імені Соломії Крушельницької
«Я дивлюся телебачення, і як тільки на ньому закінчуються новини, починається програма привітань. Цими днями міський голова Тернополя дає коментар каналу, де каже, що у такі-то дні у місті траур, а вже через кілька хвилин знову вітання починаються. Це що — знущання? Я телефонувала в міську раду. Поскаржилася їм, а мені сказали: вам що, не подобається? То виключіть телевізор. Дзвоню в обласну адміністрацію.
Кажуть: «Ми вас розуміємо, але це бізнес». Так, я можу виключити телевізор, так, у когось день народження чи інші ювілейні дати. Але ж люди добрі — ми не дикуни, щоби в час, коли гинуть наші хлопці, веселитися. Хіба крутять музику, коли в хаті покійник? Невже на один день не можна відмінити передачу? Недарма наші люди не хочуть іти на війну. Бо як загинеш, то завтра тебе всі забудуть.
У ресторанах, барах і різних забігайлівках музика грає день і ніч. А ще там примудряються повиставляти колонки надвір, аби заманювати до себе побільше клієнтів. Йдеш, приміром, театральним майданом біля викладеного зі свічок хреста, поодаль дошка з іменами загиблих, підносиш руку до чола, аби перехреститися, а навпроти із кнайпи як загримить «музон». Що за ганьба! До чого котимося?
Якщо війна за тисячу кілометрів забирає чиєсь життя, то це не означає, що можна безпечно собі розважатися в тилу і вдавати, що це нас не стосується. Які ми «бандерівці» і патріоти, якщо не шануємо пам’яті загиблих?»
