Минуло 100 днів з призначення нового складу уряду. Я кий результат? Відсутність реформ та стратегії . Відсутність командно ї роботи. Відсутність діалогу з професійним середовищем. Уряд наче є, а наче його і нема.
Перегляньте також:
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
- Культурна еліта України підтримала Тернопільський мистецький коледж імені Соломії Крушельницької
Ситуація в країні
Населення України продовжує бідніти. Вже 72 % українців, за даними Держкомстату, вважають себе бідними. Удвічі виросли тарифи на комунальні послуги і саме вони тепер є головною проблемою населення. При цьому Україна має власний газ для населення і комунальної сфери. Його вартість не мала б перевищувати 4000 гривень за тисячу кубометрів.
Тож, українці бідні – це факт. Але, поки що їм є що їсти. Хоча, з початку року купівельна спроможність знизилася ще на 16 %. Ми перестали купувати кондитерські вироби, молоко, м’ясо. Для багатьох і це стало розкішшю.
Понад половина економіки перебуває в тіні. Бізнес згортає свою активність. Дедалі більше підприємців намагаються приховати продукцію, прибутки. Деякі змушені взагалі закривати бізнес, скорочувати робочі місця. Уряд цього не бачить.
Уряд «глухий» і до аграрного сектору. Конкурентна перевага України – галузь, яка могла б витягнути українців із прірви. Бюджетоутворююча галузь послідовно знищується. Яскравий приклад таких дій – скасування спецрежиму ПДВ. Воно вже вимило з АПК 20 мільярдів гривень. Цього року обігові кошти скоротяться ще на таку ж суму.
При цьому, кредити видаються під 35-40 % річних. Тоді, як конкуренти українського виробництва в Європі та США мають або державні дотації, або кредити під 3-5 % річних. На початку розвитку бізнесу наших закордонних колег звільняють від податків на строк від 5 до 7 років. Тож, не варто казати, що аграрії живуть, як «коти у маслі».
Який можна зробити висновок з ситуації в Україні? Невтішний. Уряд не працює. Тенденції не змінюються. Відбувається стрімке падіння української економіки. Як наслідок, знижуються і соціальні стандарти. Щодня погіршується рівень життя українців. Так, ми стаємо біднішими. В тренді знову популізм. Саме він і є найбільшим злом, саме він і є основою урядової риторики.
Без реформ та фаховості
За останні 100 днів ми не побачили реформ. Більшість українців не бачать позитивних змін в країні. Недовіра до уряду, президента, парламенту складає понад 80 %.
Що ми бачимо замість фахової дискусії?
· Тотальну бездіяльність та пропозиції позбавлені здорового економічного глузду.
Що ми бачимо у державному управлінні?
· Наведу приклад. Робоча група з розробки компромісного податкового законодавства у складі представників профільних агарних асоціацій та представників уряду жодного разу не зібралася. Урядовці так і не знайшли часу. Все лишається на рівні обіцянок і розмов. Таким є ставлення до бюджетоформуючої галузі. Що говорити про інших?
Те саме можна сказати про роботу Міністерства аграрної політики та продовольства. Тут розробляють програми розвитку аграрної галузі без залучення реального сектору економіки.
Відтак, проект нового бюджету буде формуватися на основі необдуманої податкової системи. А це означатиме стрімкий спад у аграрній сфері. Як наслідок, подальше падіння всієї економіки України, бо агросектор сьогодні це 41 % ВВП.
При цьому урядовці метою визначають збільшення експорту зерна, як «успішну стратегію» і підвищення зовнішньоторговельного балансу. Добре, давайте рахувати: ціна на ячмінь впала удвічі. Тобто, українська економіка заробила менше при тому, що експортувала більше. Щоб більше заробляти продавати потрібно не пшеницю, метал чи ріпак, а готові вироби з них. Хіба незрозуміло, що ті, хто ставить на сировину – програють?
Водночас, глава уряду звітує про те, що Україна зробила все для отримання кредиту МВФ. Витрачати цей кредит будуть на рефінансування банків. Тобто знову ж таки, кошти вкладатимуть не в реальний сектор економіки, а просто у підтримання приватних фінансових структур. Хіба невідомо, що протягом останніх років ці структури звикли заробляти переважно на спекуляціях пов’язаних з нестабільністю національної валюти. Невже завданням уряду є бажання за рахунок українців і держави компенсувати чиїсь фінансові промахи?
А чи є в Україні уряд?
Сьогодні складається враження, що уряд — це лише спосіб працевлаштувати «своїх людей» без знань та досвіду. Використання посад у власних інтересах. Тому, напевно, так і не запрацювали люди відповідальні за вирішення проблем окупованих та звільнених територій Донбасу. Там сьогодні спостерігається те ж саме, що в Україні. Тільки рівень бідності значно вищий. Підприємцям працювати значно тяжче.
Бідність, як показали останні довибори, перетворюють людей у безвольний інструмент, яким користуються місцеві феодали для приходу у політику.
Прогнози щодо формування нового бюджету також не викликають оптимізму. Оскільки в уряді не знайшлося часу поговорити з тими, хто сьогодні дає більше 40 % валового виробництва, хто приносить половину валюти. Тому всі райдужні обіцянки щодо зростання у аграрному секторі є «липовими». Бюджет не буде виконуватися. Пенсії та зарплати не будуть платитися. Урядові ж програми створені без залучення реального виробника залишаться фантазіями, створеними нашвидкоруч для звіту перед «патроном».
І наостанок, економіка ніколи не пробачає голого популізму. Хочу нагадати історичний приклад Ернесто Че Гевари. Цей політичний діяч був хорошим революціонером, але дуже поганим міністром економіки. Бо соціалістична революція вимагала багато популізму і брехні про те, що все можна зробити «зараз». В Україні ж потрібні ті. Хто готовий робити речі непопулярні. Технократи-патріоти, які готові брати відповідальність. І навіть після проведення реформ піти у відставку, якщо реформи не дадуть ефекту. Українці втомилися від популізму, від урядовців-камікадзе. Ситуація зайшла в тупик. Треба зрозуміти, що на кону країна і вже немає часу на імітацію і експерименти.
Віталій Скоцик
Голова Аграрної партії України
