Українські захисники – це не просто військові, які взяли до рук зброю заради свободи. Це гордість української нації. Серед них були професійні військові, що роками загартовували свою силу і характер на службі. Але поруч із ними стояли люди мирних професій – адвокати, які боролися за справедливість у залах суду, вчителі, які виховували покоління нових українців, водії, які перевозили тисячі мирних українців, електрики та слюсарі, чиї руки будували і підтримували життя в українських містах. У рядах захисників були й молоді чоловіки, яким лише виповнилося 30 років і ті, хто мав уже за плечима за 50 років. Кожен із них мав свої мрії, родини, плани на майбутнє. Вони не стали чекати кращих часів, не відступили перед небезпекою. У найважчий момент вони зробили крок уперед, віддаючи своє життя за нашу свободу. Всіх їх об’єднала любов до України і нестримне бажання захищати її від ворога.
Сьогодні, вшановуючи пам’ять Героїв, ми повинні пам’ятати: їх об’єднувала не професія чи вік, а щось набагато більше – любов до рідної землі і віра у те, що Україна вартує того, щоб за неї боротися до кінця. Цього дня у Вінниці ми вручили 68 кулонів-оберегів «Батьківське серце» дітям наших Героїв.
Перегляньте також:
Історія кожного з них – це історія українця, який став на захист своєї землі. Вони залишили свої професії, свої домівки, свої звичайні будні, щоб одягти камуфляж і стати стіною між ворогом і нашою свободою. Вони дали нам можливість жити далі, щоб ми несли їхню любов до України крізь роки.
Богдан Булега – 35-річний капітан поліції, боєць КОРДу, загинув на Запоріжчині. Працював в органах внутрішніх справ: служив у спецпідрозділі міліції, був міліціонером-альпіністом штурмового взводу роти міліції громадської безпеки особливого призначення. Побратими, з якими служив Богдан, розповіли: “…по нас вівся вогонь зі зброї й Богдан під нашими ногами під щитом відкривав двері для того, аби ми зайшли всередину. Він це зробив і ми після того ще більше почали його поважати, зацінили. Бо нам було страшно, але ми були за щитом, а він з-під щита мав відкрити ті двері”. Деякі колеги прозвали Богдана Булегу “Моща” за його фізичну силу та витримку. Адже після нічної служби чоловік міг зранку піти на пробіжку та повправлятися з канатом. Він був вправним стрільцем з пістолета та з карабіна, займався кросфітом та гирьовим спортом, був призером змагань з цих видів спорту. У нього залишилася дружина і двоє синів – Віталій та Даніїл.
Таких історій тисячі…
Наш обов’язок – продовжити їхню справу і зберегти Україну, за яку вони віддали своє життя.
