Українська Україна – моя ідея державотворення

У щотижневому відрядженні на фронт мав розмову з неймовірним Воїном — з великої літери.

Він у війську з 2011 року. З 2014-го воює. Численні контузії, поранення руки, яка ніби функціонує, але кістки нема. Кажу:

— Потрібно пролікуватись і привести себе до тями.

— Хлопців зараз не покину.

— А що з тобою буде через 5–10 років?

— Я про те, що буде колись, не думаю. Сьогодні маю нищити ворогів.

— Для чого ж воюєш, для чого країна б’ється, якщо не думати про це?…

Та дивлюсь у блиск його очей та сам відповідаю: б’ємося заради майбутнього, заради простого щастя — свого і для всіх, за державу і націю всіх українців по духу. Захищаємо землю, родину, паркан і пісню, захищаємо свій спосіб життя, воюємо во ім’я того, щоб не було тут чужинців і щоб ми не жили у покорі орди.

Ця розмова завершила роздуми, дискусії та усвідомлення, що все ж усіх українців по духу, усю українську націю не примирить минуле, не надихне сьогодення, а об’єднає лише майбутнє — ідея та віра у щасливе майбутнє. Вона дасть силу пройти шлях до нього. Вона збере спільноти та ресурси для перемоги.

Сьогодні дискусій про майбутнє майже немає. Зрозуміло чому, зрозумілий відгук. Кацапи вбивають, нищать добробут та інфраструктуру, Голодомор, мародерство лихварів… Рефлексії є лише на те, що відбувається сьогодні.

Є кілька «експертних експертиз» у стилі «плану 2030», чи «стратегії 2035», чи «бачення 2040» тощо. Багато презентацій та іншого неординарного, нашкребаного з минулих копиць у нових арифметичних обрахунках і обкладинках. Вибачайте — це більш подібне на атракціон для дорослих, яким бракувало іграшок у дитинстві.

Так перемога не кується. Вона кується і твориться з відповіді на питання: заради чого переживаємо біль, трагедії, втрати, героїзм сьогодні? Відповідь українською — заради щасливого майбутнього на своїй Благословенній землі. Для цього нам потрібна держава і військо — для перемоги. Щастя собі і для всіх постане лише тоді, коли постане Українська Україна.

Це не приниження чи насилля над іншими націями, громадянами інших національностей, які живуть в Україні. Це те, що визначає спосіб та правила життя титульної нації, що за небесним задумом живе саме тут, є більшістю тут і ніколи не прагнула біди іншим та чужого на своїх кордонах, а у війнах лише боронила себе.

І знову — не так важливо, хто ти за походженням чи по крові. Чи відчуваєш ти себе українцем по духу, по архетипу, по відношенню до життя і способу творити майбутнє. Ось про що це. Та головне — чи приймаєш, що без Української України не буде ні доброго українського щастя, ні справедливої української держави, ні вольностей, можливостей, заможності для всіх на цій Благословенній землі.

Настав час сформувати державотворчу ідеологію Української України. Це не ідеологія партій чи виборів. Це ідеологія державотворення і особистого вибору. Це відповідь на запит — до чого має прагнути українська нація. А вже шляхи досягнення відобразяться у лівій, правій, центристській ідеологіях політичних сил.

Сьогодні ідеології у світі розмиті. Якщо глянути на екслідера світу — США, то ідеї глобалізму скотилися до так званої рівності через привілейування меншості. Цей блуд ситості запродукували «демократи» (беру їх уже в лапки). Це дозволило сьогодні «екстравагантному персонажу» дістатися до верхівки влади у їхній країні. Це була антиціннісна, аморальна, антихристиянська затія «глобалістів» та лихварів, що хакнули цю партію. На жаль, «демократи» із цього провалля не вийшли і не демонструють спроможності це зробити. Вони, звичайно, переможуть на наступних виборах, але це, скоріше, відраза до Трампа, а не прихильність до його опонентів.

Те ж саме — «республіканці» (і їх беру в лапки). Жадоба перемоги на виборах привела їх до згоди на просування Трампа, який витоптав справжній республіканізм у цій партії. Я є українським республіканцем. Але американці сьогодні демонструють деспотизм і свавілля. Це намагання утвердити право сили, диктатуру «цифровиків» та сектантів, які прагнуть панувати у світі. Це така ж антигуманна, антиціннісна, антихристиянська філософія. Це, вочевидь, не добрий приклад для нас. Це не наш шлях.

Україна та українці по духу є на вістрі списа захисту Вільного світу, на передовій захисту його цінностей, звичаїв націй, моралі християнства, на якій він століття тому постав як цивілізація прогресу. Такими є не чиїсь погляди — такими є об’єктивні реалії.

І тому ми маємо задум, право і обов’язок розпочати формування ідеології Української України, заснованої на силі права, цінностях моралі християнства та звичаях нації України.

Це шлях у майбутнє. Це щасливе майбутнє України. Це майбутнє Вільного світу, що постане лише з нашою перемогою. Це поразка диктатур і тиранів, лихварів і орди у їхніх розмаїтих формах і форматах. Це поверне прагнення перемоги українцям, об’єднає нас навколо перемоги і має стати дороговказом повернення глузду і сили Вільному світу як найбільш людяної форми життя на планеті для Людини Розумної.

Ми, Бойове братерство України, розпочинаємо шлях до державотворчої ідеології Української України. Благословенна Україна постане для вольностей, можливостей, заможності та щастя родин і близьких, для усіх українців по духу.

Українська цивілізація — це наше право, здобуте життями і кров’ю нашого опору, силою нашого духу, Благословенням наших чистих прагнень і високих мрій.

Переможемо, втілимо і здобудемо!

Павло Жебрівський