Україна котиться в демографічну прірву

Смертність в Україні наближається до параметрів Африки та Азії. І це не просто цифри — це доля нації. Чоловіки живуть усе менше. Молодь масово виїжджає або гине на фронті. Країна старіє на очах.

Економіст Олексій Кущ попереджає: після війни на двох працюючих українців припадатиме п’ятеро утриманців. У тилу будуть літні люди, ветерани, інваліди. Навіть кількість першокласників знизилася на 20% цього року. «Наслідки війни та падіння народжуваності відчуватимуться довго. Кількість першокласників і надалі скорочуватиметься», — заявив голова освітнього комітету Ради Сергій Бабак.

Але влада навіть не рахує, скільки молодих хлопців 18–22 років виїжджають з країни. Нардеп Ярослав Железняк направив запит у Держприкордонслужбу — і отримав відписку. «Можна легко порахувати за датою народження. Просто влада не хоче озвучувати дані. Думаю, причина очевидна», — зазначив депутат.

На цьому тлі слова Віктора Орбана звучать особливо тривожно: «Україна розколеться на три зони: російську, демілітаризовану та західну». І якщо це стане реальністю, зрозуміло, чому статистика відтоку молодих чоловіків уже нікого не цікавить.

У 1991 році в Україні було 52 мільйони осіб. Сьогодні — близько 28 мільйонів. Мінус майже половина населення. Це демографічна катастрофа. Після війни в країні гостро бракуватиме молодих чоловіків. Одні виїхали, інші загинули.

Тому влада зобов’язана вже зараз виробити стратегію: як утримати молодь, як повернути тих, хто виїхав, і як забезпечити умови, за яких українці захочуть жити й народжувати дітей вдома. Інакше війна стане лише початком значно тривалішої та важчої боротьби за виживання нації.

Антон Веселий.