Усе заточене під публічність – будь-який вітчизняний можновладець і пальцем не поворухне, якщо цього ніхто не побачить. Усе заради рейтингу, при чому рейтингу найгіршого штибу – медіа-упізнаваності. Плювати на прагматику, головне – накрутити собі рекламних контактів перед виборами. Обличчя головні, тексти на політичних білбордах навіть не другорядні, вони восьмирядні.
Справжній фейсбук – це політична агітація будь-яких виборів на Україні.
Перегляньте також:
- На Донеччині загинув тернополянин Микола Головенко
- Графік вимкнення світла на Тернопільщині на 22 листопада
Найбільша біда в тому, що наші політики є суперзірками. і поводяться відповідно – вередливі, розбещені і п’яні за кермом. Якби своїх дико диссонуючих із офіційними з/п авт – то ше пів біди. П’яні за кермом країни.
Соціальні ліфти в українському політикумі шугають із швидкістю експресів – шшшуууух! І от ти у же із провінційного містечка сидиш у Верхновній раді, кнопки натискаєш. Шуууух! і ти вже за рік, оточившись помічниками, на лексусі, практично король, благо, свита є.
Колись одного із семи найголовних політиків Швейцарії спитали, чи не бояться вони всі разом летіти у одному вертольоті і шо буде, якшо вертоліт розіб’ється. Відповідь була геніальна – буде горе у семи швейцарських родинах. Все. Сім менеджерів, хай навіть топ-топ-топ-рівня.
Український народ сприймає нашу політику як серіал, не більше. Хто впав зі сходів, кого отруїли, хто в Шустера найкрасномовніше матюкався. А актори раді старатись – драматичні ефекти, екскаватори, інвалідні візки, сердечні приступи на лавках підсудних. Фабрика мрій.
Наразі ми не будуємо державу. Наразі ми “граєм кіно”.
От тільки у рекламних паузах тепер не рекламують хед-енд-шолдерс.
У рекламних паузах тепер луплять із “градів”.
