До видання увійшли спогади учасників підпілля ОУН, УПА, а також людей, які з’явилися на світ у тюремних стінах. Книжка складається з трьох розділів. До першої частини увійшли стислі біографічні довідки та світлини малолітніх політичних в’язнів.
Перегляньте також:
- Як потрапити в екіпаж танка “Leopard”
- Керівник будівельної компанії «Креатор-Буд» Ігор Гуда взяв участь у Західноукраїнському бізнес-форумі
Перший розділ ділиться на 17 підрозділів, адже інформацію про кожен район Тернопільської області представлено окремо. У другому розділі — спогади, статті, вірші політв’язнів, а також інформація про молодіжні підпільні патріотичні організації, які діяли в Підволочиському та Чортківському районах у 1945 — 1951-х і 1973 рр. Третій розділ книжки містить документи про радянську владу, методи допитів, карту концтаборів СРСР, інформацію про режим утримання в’язнів. У книзі також подані сучасні світлини про діяльність Тернопільської обласної організації Всеукраїнського товариства політв’язнів і репресованих. Редактор-упорядник — Ігор Олещук. До редакційної колегії увійшли Володимир Бірчак, Дем’ян Чернець, Михайло Баканчук, Петро Голик.
«На основі доступних документів ми опрацювали біографії понад двох з половиною тисяч малолітніх в’язнів. Із них у 14-річному віці було засуджено на великі терміни покарання близько 15 в’язнів, у 15-річному віці — 50, у 17-річному віці — 400 і близько 400 було вояків ОУН та УПА, із них 237 було закатовано чи розстріляно в тюрмах і таборах. Дуже багато в’язнів було розстріляно 1941 року, а пізніше — 1944-го, коли повернулась більшовицька окупація, багатьох розстрілювали на власному подвір’ї… Ми подали дані переважно лише про тих малолітніх в’язнів, які належали до юнацьких організацій. Дуже важко було зібрати фотографії політв’язнів», — розповідає старший науковий працівник історико-меморіального музею політичних в’язнів та упорядник Книги Пам’яті Ігор Олещук.
Малолітні політв’язні, чиї життєві історії представлені у книзі, нині мають 80 — 90 років. Для повноцінного дослідження історії Ігор Олещук вважає за необхідне створення в області філіалів Українського інституту національної пам’яті.
