На мальовничий Бережанщині село Гутисько заховалось ніби між Карпатських хребтів. Полонини та скелі, печера та кришталевої чистоти струмок, червонокнижні комахи та трави, двухсотлітні ліси та ділянки пралісів. Саме у цьому місті починали своє життя наново 170 лемківських сімей, депортованих у 1945-46 році з території Польщі. Життя було складним та нелегким.
Перегляньте також:
- На Тернопільщині оштрафували перевізника, який хамив військовому
- “На щиті” повертається у рідне село воїн з Тернопільщини
На новій батьківщини з часом вкоренились 45 дворів. Полюбили усім серцем.
Не дивно, що коли стало питання де провести першу Всеукраїнську лемківську ватру, Ігор Микитович Дуда запропонував саме це зігріте сонцем місце. Ватра спалахнула у 1999 році.
Згодом ватра “Всеукраїнський фестиваль «Дзвони Лемківщини»” перебралась в урочище Бичова, що біля Монастириська. Але щоліта збирались у Гутисько на малій ватрі лемки пісень поспівати. Доспівались до Районного сільського фестиваля лемківської культури.
13 серпня 2016 року відкрився фестиваль вдруге. Ходою до джерела. Освяченням води. З молитви за мир. З хвилини мовчання. На імпровізовані сцені дівчата ансамблю “Водограй”. Їх танок перерваний появою радянського офіцера.
Діалог військового з військовим Польщі повертає усіх присутніх у самий початок трагедії тисяч людей.
“Тут буде кордон. Ви забираєте своїх поляків, а українців, що проживають на землях Лемківщини, Холмщини, Надсяння, Підляшшя, переселяємо сюди.” Недарма про ці події згадали на відкритті фестивалю.
Переселення вдарило, як по етнічним українцям, так і по полякам, що також роками жили на цих землях.
Хто винуватий? На фестивалі наголосили: “Нам кидають кістку, щоб ми чубились за нею і не бачили, де наші справжні вороги“.
Що змогли привезти на далекі землі ті, кому пощастило вижити? Свій талант, свої пісні, свої звичаї.
Гутисько багато різб’ярами. Родина Тимошенків плекає своє ремесло і вже молодший Богдан Тимошенко береться за роботу. Разом з товарищами до фестивалю підготували свої вироби. Нехай по дитячому зроблені, але повні щирості роботи і ми залюбки їх придбали!
Виставка Михайла Завійського – це чудові роботи, хто буде шукати подарунок беріть – не пошкодуєте!
Село багате талантами. Михайло Михайлишин композитор для свого рідного села написав пісню “Гутисько наше”. Її співав на фестивалі народний колектив Гутиського клубу під керівництвом Надії Троян.
І були цінні подарунки. Ігор Микитович Дуда подарував бібліотеці села три книги: лемківський словник, лемківські гуморески та лемківські приповістки.
“Єднаймось, братове, з лемківського роду! Говоримо мовою своїх батьків. І тоді народу лемків вікі вічні жити!”
Лунали пісні, співали та танцювали колективи з сусідніх сіл, з Бережан, гості знайомились з унікальними вишивками Бережанського краєзнавчого музею, якими опікувалась лемкиня Галина Проців. Заглянули, кому пощастило, у “Відділ побуту лемків”. Там зберігаються ткацький верстат, одяг, посуд, інструменти... Висить біля вікна люстерко. Як би могло розказати… Але мовчить…
