Тут багато квітів: і намальованих, і живих. Тут поєдналися воєдино краса і живопис, музика і загадковість, багатоколір’я і дивний спокій. А все це разом – оселя відомої в нашому краю і за його межами художниці Наталі Басараб. Два роки тому вона пошанована нагородою «Людина року». Залюблена у природу рідного краю, дуже чутлива у сприйнятті до найдрібнішого її прояву (створіння). Так я її відчула. Квіти – це окрема ще й досі незбагненна до кінця тема у творчості цієї жінки. З ними у неї особливий енергетичний зв’язок. Кожна квітка, яку їй дарують або яку вона сама обирає – це окремий твір у її житті. Якщо хочете – картина. Найбільше пані Наталя обожнює польові квіти. У їхній простоті вбачає неперевершену красу і відчуває дух простору, дух свободи. Це та якість Божественного прояву, який неможливо описати словами, але можна доторкнутись через світ фарби на полотні. Люди звикли до того, що головним інструментом художника є пензлик. Пані Наталя також користувалась цим класичним інструментом. Але…
Перегляньте також:
Одного разу образ майбутнього твору зненацька з’явився перед внутрішнім зором художниці: він як живий, світився, вібрував, дихав, пульсував. Поки фіксувала його основні миттєвості на полотні, втратилось головне зерно. Отож наступного разу замість пензля схопила… ніж. Інтуїція не підвела. З його допомогою зуміла ретельно перенести на полотно все, що їй подарувала багата уява. І саме цю картину, поміж інших, запримітив її вчитель Ігор Микитович Дуда та й відібрав на виставку до Києва. Відтоді пані Наталя свої імпресіоністичні шедеври в техніці імпасто створює з допомогою мастіхіну. Це такий художній шпатель різних розмірів з тонким продовгуватим сталевим стеком. Як зазначає сучасна Вікіпедія, мастихін використовується художниками для змішування олійних фарб та для нанесення фарб безпосередньо з туб на палітру. Це дає можливість утворювати нові цікаві візерунки.
У двох скляних шафах вона зберігає свої унікальні ляльки – ще одна неперевершена грань її таланту. Про це у свій час багато писалося як в місцевих так і Всеукраїнських ЗМІ. Останніх чотири роки ляльки ліпить з допомогою сучасного матеріалу, який називається лівінгдолл, а до того використовувала гіпс. Мені пощастило першою ознайомитися з її новонародженими ляльками, які ще ніде «не засвітилися».
Отже, знайомтеся: відомий український актор Іван Миколайчук (у фільмі Параджанова «Тіні забутих предків»; Рітік Рошан – знаменитий індійський кіноактор («Жодхаа і Акбар»); Жан Рено – французький актор; Бріджіт Бардо; Уїтні Х’юстон; дивовижна композиція із чотирьох ляльок «Чотири пори року». Справжньою несподіванкою для мене серед живописних полотен став портрет із зображенням красеня східної зовнішності. На моє запитання: «Хто це?», – усміхається: «Бурак Озчівіт – турецький актор, улюбленець мільйонів жіночих сердець. Фільм «Корольок – пташка, яка співає». Я вражена! Несподівано відкриваю для себе ще одну Наталю Басараб, жінку, яка залюблена в кіно. Та поміж цих ляльок є особлива і найрідніша. Лялька Соня, яку їй подарували, коли мала шість років! Береже Соню, як зіницю ока.
Пані Наталя показує мені нову розпочату роботу: Ентоні Хопкінс. Це британський та американський актор і режисер валлійського походження. Однак роботу відкладено, бо жінка, вона ж як весна. Настрій міняється, хочеться на природу, хочеться в ліс до квітів. «Та що там казати, – ділиться зі мною найсокровеннішим пані Наталя, – скучила я за живописом!». Сказано було в особливій тональності. І я зрозуміла: чекати всім нам на щось особливе і неповторне!
