У Тернопільському обласному художньому музеї відкрили виставку картин заслуженого художника України, лауреата Шевченківської премії Григорія Синиці. Експозицію під назвою «З глибини національного світогляду» розмістили у виставковому залі.
Це картини із фондів Дирекції художніх виставок України, що у Києві. Серед робіт – пейзажі, натюрморти, так і архітектурні краєвиди.
Перегляньте також:
- Пам’яті Героя: Виставка Володимира Чорного у Збаразькому замку
- Дієтологи радять їсти сало, щоб схуднути
Виставка діятиме до 22 жовтня.
Григорій Синиця народився в Одесі у 1908 році. Після смерті батьків жив у дитячому притулку. Освіту здобув в Одеській середній художній школі у класі відомого модерніста Михайла Гершенфельда. Потім вступив до Київського художнього інституту де знайомиться із Миколою Рокицьким – учнем професора Михайла Бойчука. Бойчукісти пішли проти «системи», у своїх творах поєднували любов до монументального мистецтва та візантійського іконопису. Живописний факультет де навчався художник, оголосили розсадником формалізму, а оскільки він зробив вибір на користь «бойчукістів», то йому запропонували залишити навчання на 5 курсі без отримання диплома та заново вступити на 1 курс. Через упереджене ставлення до учнів Бойчука, залишив інститут та зайнявся самоосвітою. У 1941 році у Києві відбулася перша персональна виставка робіт, більшість з яких було втрачено під час війни. Окупацію пережив у Києві – проживав на Куренівці, неподалік Бабиного Яру, сам потрапив до колони, яку гнали на страту, дивом врятувався, але цій трагедії присвятив численну кількість робіт. У повоєнні роки взяв участь в облицюванні будівель на Хрещатику, Маріїнського палацу, був рекомендований на сталінську премію, але за «бойчукізм» та «націоналізм» викреслено зі списку.
У 1955 році у Києві відбулася перша післявоєнна виставка Григорія Синиці. У 1969 році через переслідування влади переїхав до Кривого Рогу. Експериментував з природним матеріалом і створив новий жанр мистецтва – флормозаїка. Використовував шишки, стебла рослин, кістки тварин, камінь, скло. Доповнював усе розписом, так виходила цілісна композиція. Створив власну рецептуру клею для створення флормозаїки, яка була втрачена зі смертю митця. Визнання художника прийшло в 1987 році, коли в Палаці культури відкрили його персональну виставку, а потім три великі виставки у Києві. У 1992 отримав Державну премію ім.Т.Г. Шевченка «За відродження української колористичної школи монументального живопису». Звання заслуженого художника України художнику було присвоєно у 1996 році – в останній рік його життя.
