Сьогодні, 27 січня, мешканці Тернополя вшанували пам’ять Героя України Андрія Ігнатенка. На фасаді будинку за адресою вул. Якима Яреми, 12, урочисто відкрили меморіальну дошку, присвячену Андрію.
У заході взяли участь близькі Андрія, мешканці міста та представники влади. Після хвилини мовчання священнослужителі освятили пам’ятну дошку, встановлену на фасаді будинку.
Перегляньте також:
- У Тернополі на фасаді ЗОШ №26 відкритили меморіальну таблицю Герою Стецькому Валерію
- У Тернополі урочисто відкрили меморіальну дошку Захиснику Сергію Тришкалюку
Секретар міської ради Ігор Гірчак звернувся до присутніх: «Сьогодні наші серця переповнені глибокою скорботою і безмежною вдячністю. Жертва Андрія Ігнатенка є нагадуванням для кожного з нас про те, наскільки цінними є свобода і незалежність. Ми не просто вшановуємо його пам’ять – ми дякуємо за любов до своєї землі. Спогади про захисника, його відданість і самопожертва назавжди житимуть у наших серцях, як символ мужності та незламності духу нашого народу».
Особливим моментом став виступ доньки Андрія Ігнатенка – Ольги, яка поділилася спогадами про свого батька: «Мій тато дуже любив історію України, і тепер він сам став її частиною. Для мене він завжди буде прикладом сили, гідності та щирої любові до своєї Батьківщини. Я не хочу, щоб ця дошка стала символом скорботи і жалю. Хочу, щоб вона була символом життя, боротьби, мужності та надії».
Меморіальна таблиця була встановлена за ініціативи об’єднання співвласників будинку «Яреми, 12».
“Андрій Ігнатенко був надзвичайною людиною – турботливим батьком двох доньок, люблячим чоловіком та талановитим художником”, – написав Сергій Надал на особистій сторінці.
Андрій Ігнатенко, ветеран російсько-української війни, народився 16 липня 1969 року в Миколаєві. Випускник Миколаївської гімназії імені Олега Ольжича, Андрій Ігнатенко здобув фахову військову освіту та служив у військах Північного флоту, де здобув звання старшого старшини зв’язку. Після цього він захищав Україну в лавах Збройних Сил.
Андрій був працівником Миколаївського глиноземного заводу. Після виходу на пенсію, його життя змінилося: пріоритети змістилися у бік сім’ї та саморозвитку. Захоплення історією, літературою та малюванням стали невід’ємною частиною його буднів. Та все змінилось з початком повномасштабного вторгнення.
У пошуках безпеки для родини, Андрій переїхав до рідного міста дружини – Тернополя. Проте, мужність і патріотизм спонукали його долучитися до боротьби за незалежність України. У липні 2024 року він був мобілізований та направлений на навчання до військової частини А3990 міста Полтави. На жаль, під час ворожого обстрілу 3 вересня 2024 року життя Андрія трагічно обірвалося. Йому було 55 років. Андрій віддав своє життя захищаючи територіальну цілісність своєї Батьківщини. Похований на алеї Слави на Микулинецькому кладовищі.
На фронті загинув відомий тернопільський поет Михайло Микусь
Коментарі
