У центрі Тернополя, на вулиці Коперника, якою щодня ходять тисячі людей, колись діяла катівня НКВС/КДБ. Сьогодні тут розташований музей політв’язнів, яким завідує Ігор Андрійович Олещук. Будучи 17-річним юнаком, він сам був ув’язнений у цих стінах.Тоді «малолітнього в’язня» засудили до 25 років.
Пан Ігор розповідає, що в’язнів перед допитами ретельно обшукували, забираючи всі речі, які скидали на покривало. Окремі “процедури” нагадували показові сцени, покликані зламати волю затриманого.
Перегляньте також:
- Урочистості з нагоди 34-річниці Дня незалежності України в Тернополі
- Екс-голова Тернопільської облради отримав орден “За мужність” на фронті
За словами пана Ігоря, умови утримання в ізоляторі були вкрай важкими та антисанітарними. Кати контролювали навіть сон в’язнів. Влітку доводилося чекати команди, щоб лягти спати.
Карцери, де утримували тих, хто не “зізнавався у провині”, являли собою бетонні коробки без ліжок і меблів. На день в’язням видавали лише дві склянки перевареної води і 200 грамів хліба. Температура і сирість посилювали психологічний тиск. Часто туди запускали воду, як ще один спосіб тортур.
Ігор Олещук згадує про електрогенератор, який вмикали під час розстрілів, щоб заглушити постріли. Адже катівня розташовувалася в самісінькому центрі міста. Мертві тіла виносили через окрему сходову клітку. Система була відпрацьована до дрібниць, і жоден жест не залишався випадковим.
За успішне виконання важливих завдань щодо організації та підтримання руху опору Ігор Андрійович Олещук отримав почесний нагрудний знак командувача Сил спеціальних операцій «Вовча зграя».
З Херсона — до Тернополя: як нейрохірург Олексій Леонтьєв рятує життя в умовах війни.
Коментарі
