На минулому тижні в кабінеті голови Теребовлянської районної ради відбулося відкрите засідання постійної комісії райради з питань охорони здоров‘я, сім‘ї, материнства, дитинства та соціального захисту населення. Вже вдруге на засідання виноситься питання призначення головного лікаря ЦКРЛ замість люстрованого «Правим сектором» Ярослава Стиранка. І знову на комісії не було кворуму: із 12-ти її членів присутніх було лише чотири.
Перегляньте також:
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
- Культурна еліта України підтримала Тернопільський мистецький коледж імені Соломії Крушельницької
Також були деякі депутати райради, міськради, облради, лікарі ЦКРЛ і райполіклініки, представники громадських організацій, волонтерської ГО «Теребовлянська вежа» та прості мешканці міста.
Голова райради Василь Попко, відкриваючи засідання, зазначив, що хоч на комісії й немає кворуму, все ж необхідно дати висловитись усім бажаючим. Він неодноразово підкреслював про необхідність роботи лише у правовому полі, закликав до взаєморозуміння й уникнення конфронтації.
До районної ради надійшли заяви від двох претендентів на посаду головного лікаря Теребовлянської райлікарні – завідуючого районною стоматологічною поліклінікою, члена ВО «Батьківщина» Руслана Курцеба та лікаря-анестезіолога ЦКРЛ, зараз безпартійного, а в минулому члена Партії регіонів, який працював на посаді начальника відділу з питань охорони здоров‘я РДА за минулої влади, Михайла Никеруя.
Через те, що комісія не зібралась, щоби надати згоду на призначення т.в.о. головного лікаря ЦКРЛ, голова райради взяв на себе це повноваження і чомусь його вибір зупинився на панові Михайлові Никерую. Він нині і виконує ці обов‘язки. З цим категорично не згідна частина громадськості міста і району. Так представники волонтерської громадської організації «Теребовлянська вежа» виклали свою позицію щодо цього у письмовому офіційному зверненні на ім‘я голови райради та голови РДА. Це звернення і зачитав присутнім пан Попко. У ньому патріоти-волонтери, безпосередні учасники кривавих подій на Євромайдані Києва в лютому цього року, люди, які постійно доправляють воїнам-землякам на передову в зоні АТО військову амуніцію, харчі, засоби особистого захисту, ті, яким не раз доводилося бувати під ворожими обстрілами «Градів», вивозити з поля бою поранених та «двохсотих», брати участь у звільненні військовополонених, мотивовано висловили свою незгоду з таким призначенням.
Далі почалися дебати. Так вийшло, що першими почали виступати прихильники-заступники пана Никеруя. Тут були ті люди, матері дітей, яким він особисто врятував життя, також лікарі ЦКРЛ, райполіклініки, деякі підприємці. Всі вони, як один, дружньо вибачалися перед іншим кандидатом Русланом Курцебою і хвалили, всіляко підкреслювали професійну майстерність іншого кандидата – Михайла Никеруя. І чим далі, тим емоційніше, деколи навіть ображаючи людську гідність волонтерів. Наприклад, один із лікарів завуальовано порівняв останніх з Булгаковським Швондером, типу: не лізьте зі своїм куцим розумом туди, де нічого не петраєте. Проте ні від одного виступаючого, які захищали свого кумира, не було жодної конструктивної пропозиції щодо вирішення конфлікту. Лише червоною лінією простежувалася думка, що головного лікаря району мають вибирати лише лікарі, а не якісь там… Так, це все правда про заслуги пана Никеруя і ніхто не збирається їх забирати чи применшувати професійні якості даного кандидата. Але є й інший бік цієї справи, якого, на жаль, не побачив ніхто. Що ж це таке? А ось що: якщо пан Никеруй такий високоякісний професіонал, то, призначивши його на адміністративну посаду, він за якихось півроку втратить ці якості і не врятує вже ні одного життя людям. Крім того, як же він буде поєднувати таку копітку і відповідальну державну роботу зі своїми приватними двома бізнесами? Чи хай там, владарювання будь-якою ціною? Саме в цьому полягає суперечка суперечностей і опиратися на здоровий глузд нікому, ніколи і ніяк не зашкодить. Навіть дипломованим спеціалістам, кожному в своїй галузі.
Нині в державі приймається багато законів, і від кожного українця вже залежатиме, будуть вони виконуватися всіма чи буде як і раніше. Патріоти глибоко переконані, що цього разу закони таки будуть виконуватися всіма ланками влади, і вони тій владі у тому допоможуть. Конкретну допомогу в послабленні загальної напруги запропонував один з найактивніших волонтерів Любомир Заверуха. Окрім патріотизму, в нього якраз є здоровий глузд, неабиякий розум і… наша, українська кмітливість. Любомир Заверуха запропонував зібранню: «То давайте укладемо контракт на 1 рік, а там побачимо, якщо не справляється, то будемо думати далі». Всі, і «ваші і наші», зааплодували, дехто з його опонентів навіть захотів руку потиснути на знак підтримки. Та після невеликої паузи Любомир закінчив: «Так, нашому кандидату – Руслану Курцебі, адже в нього вже є чималий досвід у керуванні великим колективом». І що? Відразу почулося: «У-у-у-у-у…» – і … тишина. Потім знову почалося: «Та як «зубник» зможе керувати складними спеціалізованими відділами? Та він же у терапії, хірургії, неврології і т.п. мало що розбирається». Можливо, частково й так. Тоді виникає наступне запитання: а для чого ж тоді є високопрофесійні лікарі, заввідділами? Саме ж на них і завдяки їм ще тримається «на плаву» районна лікарня. І за їх конструктивними пропозиціями мав би працювати головний лікар, а не як раніше – сам собі пан, цар-батюшка, що хочу, те й роблю, як хочу, так і розпоряджаюся державними коштами, виділеними на лікарню.
І ще хочеться звернути увагу на один, на перший погляд, несуттєвий момент загальної дискусії. Можливо, його й не помітила більшість чи, вірніше, мовчазно ігнорувала. На слова виступів ледь не половини лікарів як резюме чи докір з боку деяких патріотів лунали репліки: «А ти скільки брав, брала з хворих за те чи інше лікування?» Це різало слух, тривожило душу, бо то ж правда, правда, яку всі знають та не можуть довести.
У кінці зібрання слово надали претендентам на крісло головного лікаря району. Руслан Курцеба від нього відмовився, а Михайло Никеруй сказав, сказав багато і конкретно. Спершу він подякував своїм прихильникам, розповів про план дій, свою програму підняття медицини, її авторитету в районі. І дійсно, то дуже чудові задуми! Далі пан Никеруй привселюдно просив вибачення, каявся за свої минулі помилки у політичному виборі. Говорив, що більше ніколи не буде вступати ні в яку партію. Та, каючись, він знову допустив прорахунок, сказавши в кінці «…але…»: «Але ж я не один такий був, усіх змушували вступати в Партію регіонів. Так, пане Михайле, всіх заставляли, та далеко не всі так зробили. Того не зробили Герої Небесної сотні, десятки тисяч інших, у тому числі й наших земляків. І якщо люди щиро каються, то вони не посилаються на якісь об‘єктивні фактори, просто каються і все. Бо інакше це називається фарисейством. Наш Господь прощає найбільшим грішникам найстрашніші їх гріхи, а от живі і мертві люди – ні.
Не добувши до кінця зібрання, волонтери покинули кабінет голови райради, чи то образившись, чи то зрозумівши, що там зібралися лише прихильники їх опонента. На жаль, у нашому місті, районі ще багато чесних людей бояться відкрито висловити свою позицію, сидять тихо вдома, лежать на диванах та чекають змін. Та наші волонтери, яких підтримує більшість громади району, активно працюють, і це лише завдяки таким людям збережено життя тисячам наших воїнів у війні з агресором на Сході України.
Кожен лікар – це надія народу, надія на допомогу, чуйність, людяність, безкорисливість у врятуванні життів. Присутні на засіданні лікарі скаржилися, і це правда, на відсутність ліків, медтехніки, нормальних умов праці, пояснюючи це відсутністю державних коштів. І знаєте, що відповіли їм на те волонтери? А таке: «А ви робіть так, як ми!» А лікарі їм: «А як?» Волонтери ж у відповідь: «А шляхом волонтерства збирайте кошти, бо поки що в нашій державі все тримається на небайдужих людях!»
Якби не ця підступна, страшна війна без правил на Сході, можливо, і не виникло б такого конфлікту із призначенням головного лікаря райлікарні. Але в народу ще не загоїлися рани від кривавих лютневих подій на Євромайдані, а тут на тобі – знову кров, гинуть уже не сотні, а тисячі, цвіт нації, десятки тисяч скалічених. І членство, хоч і колишнє, Партії регіонів, особливо у нас на Заході України, є для людей, мов червона шмата тореадора для розлюченого бика. І ніхто ні на які поступки не збирається йти. Пам‘ятайте про таке, керівники влади усіх рівнів!
Віктор Аверкієв (“Номер один”)
