У Миколаївському соборі в Кременці, який заповідник відсудив у церкви московського патріархату, реставратори зі Львова консервують ікони. Обрали 10 образів, які збереглися найгірше.
Про це розповів Суспільному керівник філії Національного науково-дослідного реставраційного центру України Тарас Откович. “Співпрацю з Кременецьким заповідником і саме цим об’єктом ми почали цього року. Ми приїжджали взимку подивитися, яка тут ситуація після передачі храму і домовилася з керівником заповідника, що приїдемо на декілька днів і проведемо серйозну консерваційну роботу. Ми зараз працюємо над іконами, які найбільше потребують консерваційних заходів”.
Перегляньте також:
- Рада церков Тернопільщини може припинити співпрацю з УПЦ МП
- Попри заборону паломницької ходи, прочани УПЦ (мп) йдуть до Почаєва
Керівник філії Національного науково-дослідного реставраційного центру розповів, що стан ікон різний.
“В основному є така ситуація, коли вони осипаються. Осипається фарбовий шар або ґрунт, є пошкодження жуками-деревогризами і цим іконам ми надаємо невідкладну швидку допомогу. Зараз це не є реставрація, це так звана консервація на базі об’єкту, коли ми проводимо роботи для того, щоб у надалі ікони вони не знищувалися. Якщо ми продовжимо співпрацю, то другим етапом буде перевезення цих робіт до Львова, до нашої філії. Там проведемо повну реставрацію, яка може тривати декілька місяців або рік — все залежить від складності роботи”.
Надалі, каже Тарас Откович, планують приїжджати й визначати, що можуть взяти на реставрацію. Зараз працюють 5 спеціалістів. “Це реставратори, в основному, та науковий працівник ентомолог — людина, яка займається вивченням та боротьбою з жуками-деревогризами. Це дуже важлива ділянка роботи, бо жук-деревогриз надзвичайно пошкоджує дерев’яні об’єкти, основи ікон, дерев’яних скульптур. Це така велика проблема, з якою ми постійно боремося”.
Тарас Откович розповів, чому ікони в такому стані “Це класично, що в храмах художні об’єкти чи скульптури зберігаються досить погано, бо є своя специфіка: велике приміщення, важко дотримуватися температурно-вологісного режиму, постійно багато людей і перепади температури. Окрім того, деякі ікони перемальовані, оновлені пізніше. Це також буває, коли ікона чи мистецький об’єкт перебувають у храмі декілька сотень років і постійно зазнають доповнень, підправок. Тобто, були потемніння лаку, кіптява, і люди не знали, що з цим робити. Вони просто брали фарби і підмальовували. Впродовж сотень років це накопичувалося, нашаровувалося, багатошарові замалювання, перемалювання, після цього осипання. Ми намагаємося з цим боротися при реставрації. Намагаємося все забрати, ці всі нашарування, пошкодження, і добратися до автора. Окрім того в нас є принцип музейної реставрації, тобто ми нічого від себе не вносимо, не робимо поновлень, мінімальне втручання в оригінальний живопис”.
Вік образів теж різний, каже реставратор, серед них є й унікальна. “Це барельєф “Причащання Святого Онуфрія”. Це, напевно, друга половина XVIII століття, бароко чи рококо. Ця ікона дійсно цінна та незвична. На ній якраз найбільше пошкоджень, втрат і доповнень. Зробимо дослідження, щоб встановити, скільки було втручань у живопис, і вибудуємо подальшу стратегію відновлення”.
