Від’їхавши лише на 13 кілометрів від Тернополя, ми потрапляємо до Буцнева – селища, де реальність переплітається з магією. Тут, серед пейзажів, що нагадують чарівні ліси з книг про Гаррі Поттера, стоїть місцевий костел – недооцінений шедевр одного з найвідоміших львівських архітекторів Юліана Захаревича. Поряд із ним височіє один з найунікальніших та найефектніших аркових залізничних мостів.
Щоб туди потрапити, слід виїхати на трасу Тернопіль-Чернівці та прямувати до села Острів. Незабаром ви опинитеся перед вражаючим витвором інженерної думки. Великий кам’яний віадук, зведений у часи Австро-Угорської імперії, розкинувся над річкою Серет, мов повітряний замок із казки.
Перегляньте також:
- Сказано—зроблено: школа у Буцневі навчальний рік розпочала з новим дахом
- Храм в Буцневі на фото 1910 року
Наприкінці XIX століття Австро-Угорська імперія замислила сполучити залізницею Адріатичне та Чорне море, для чого інженери розробили проект будівництва численних високих кам’яних мостів-віадуків, що дозволяло б подолати природні перешкоди, такі як глибокі ущелини та річкові долини. Це рішення дозволило б не лише забезпечити безпеку руху поїздів, а й зробити залізницю більш естетичною.
У Буцневі віадук постав у 1895-1897 роках. Місцеві мешканці брали активну участь у його будівництві, добуваючи пісковик з розташованої поблизу скелі. Для транспортування важких брил було збудовано вузькоколійку, на яку наймали місцевих конярів – за кожну брилу їм платили крейцер. Інженерам довелося неабияк попітніти. Після перших спроб, через сповзання залізничного насипу, потяг постійно сходив із рейок – доводилося перебудовувати і закріплювати. Незважаючи на труднощі, які супроводжували цей грандіозний проект, будівництво було успішно завершено.
Під час Першої світової війни, російські війська в повітря дві третини віадука. Відбудували його поляки у 1928-30 рр. Міст працює і досі.
Крім віадуку, Буцнів пишається ще однією видатною пам’яткою – костелом, спорудженим на пожертви місцевого промисловця Теодора Серватовського. Храм був зведений як родова усипальниця родини Серватовських. Проект костелу розробив відомий львівський архітектор Юліан Захаревич.
Неоготичний храм, зведений у кінці XIX століття за проектом Івана Левинського, став витвором мистецтва. Його інтер’єр вражав розкішшю: вітражі, створені за ескізами Захаревича та виготовлені у Відні, а також дерев’яні вівтарі, виконані майстрами з Закарпаття, створювали неповторну атмосферу. Музичним доповненням до цього ансамблю став орган львівської фірми Слівінського.
Фото 1889 року свідчить, що спочатку костел в Буцневі прикрашала дзвіниця. Проте, буремні події XX століття, призвели до втрати цього елемента.
На останок можна згадати, що колись Буцнів був містом, і навіть мав магдебурзьке право. Колись тут височів замок, що нагадував про бурхливе минуле регіону, а в XIX столітті з’явився розкішний палац Серватовських, знищений у Першу світову війну.
Загадкові тіні минулого: легенди та факти про Червоногородський замок
