«У саперній справі немає меж для уяви»: історія тернопільського захисника «Ювеліра»

Інженери-сапери — серед тих військових, без роботи яких неможливо безпечно просуватися на позиціях, заводити техніку та облаштовувати нові маршрути. Вони першими перевіряють місцевість, знешкоджують вибухонебезпечні предмети та допомагають підрозділам працювати там, де кожен крок може бути небезпечним.

Про службу одного з таких військових — сапера з позивним «Ювелір» — розповіли у 44 окремій артилерійській бригаді імені гетьмана Данила Апостола.

Першими на позиції заходять сапери

Повномасштабна війна застала військового на Житомирщині. Спочатку він займався спорудженням бліндажів та їхнім маскуванням, а згодом почав виконувати завдання з рекогностування місцевості.

«Рекогностування проводиться перед облаштуванням позиції та заїздом техніки. Всюди, де має ступити нога військового, першими завжди йдуть сапери й інженери для того, щоб перевірити, чи безпечний шлях», — пояснює військовий.

Якщо на маршруті виявляють міни, боєприпаси чи інші вибухонебезпечні предмети, сапери мають їх знешкодити або провести розмінування.

Готують боєприпаси для ударних дронів

Із розвитком безпілотних систем змінилася й робота саперів. У бригаді згадують, що з появою дронів Mavic зі скидами багато рішень доводилося випробовувати безпосередньо на практиці. Частина боєприпасів не спрацьовувала, тому саперам доводилося знешкоджувати їх та зачищати позиції.

Сьогодні «Ювелір» із побратимами також займається підготовкою боєкомплектів для ударних дронів-камікадзе.

«З підрозділами ударних БпЛА я працюю лише як сапер і споряджальник. У нас є своя кімната, де ми створюємо боєприпаси. Потім їх привозять до екіпажів, які їх запускають», — розповідає військовий.

Найнебезпечнішим може бути сам заїзд на позицію

За словами сапера, працювати доводиться і в дощ, і в туман. Саме погана погода іноді дає змогу бодай частково знизити ризик виявлення з повітря.

Однією з головних загроз залишаються ворожі безпілотники. «Ювелір» зазначає, що інколи найскладнішим стає не саме розмінування, а безпечний заїзд і виїзд із позиції.

Він пригадує випадок, коли військові не могли вийти з бліндажа через FPV-дрон, який лежав біля входу. Сапери не могли одразу приїхати, оскільки через високу активність ворожих безпілотників не мали дозволу на заїзд.

«У саперній справі немає меж для уяви»

Робота саперів тісно пов’язана з інженерно-технічними та інженерно-маскувальними підрозділами, які облаштовують фортифікаційні споруди та укриття для особового складу.

Рішення щодо складних завдань, за словами «Ювеліра», ухвалюють спільно: сапери, командири відділень, головний сержант взводу, командир роти та начальник інженерної служби.

Навіть у такій небезпечній роботі військові знаходять місце для чорного гумору.

«Коли кажуть, що потрібно щось швидко зробити, то кажемо: “Одна нога тут, друга там”», — розповідає сапер.

Сам «Ювелір» служить уже шість років і каже, що навіть після стількох років продовжує вчитися.

«Чим більше ти залізаєш у цю справу, тим більше розумієш, що в саперній справі немає меж для уяви. Наскільки працює уява, настільки можеш працювати», — говорить військовий.