На сході Україні, у зоні бойових дій, вкрай бракує техніки. Звичайне авто може врятувати життя бійцям, каже Ігор Радецький, який уже більше як півроку воює.
Чоловік дякує усім волонтерам, які допомагають українським військовим, і сподівається на якісні зміни в Україні. Докладно — у сюжеті кореспондента телекомпанії TV-4.
Перегляньте також:
- У Тернополі відбудуться майстеркласи з виготовлення прикрас на осінню та різдвяну тематику
- На Тернопільщині буде 38 осередків викладання предмета “Захист України”
Ігор Радецький воює разом із сином Богданом. Чоловік каже, іншого варіанту для України, як перемога – немає. На запитання, яким чином досягнути її, відповідає: «Наступом». Армія зараз сильна, каже Ігор Радецький, бойовий дух хлопців — на висоті, проблема в іншому.
– У нас проблема – продажні політики і боягузливі генерали, ось наша проблема. Недавно був випадок. Взяли противника в полон, коли йому поставили питання, що він тут робить, той каже: «Мене обманули, нам кажуть, що тут бандерівці їдять дітей…». Питаємо його, що ти тут побачив, він каже: “Я побачив мужиків, які воюють за свою землю, коли вернусь – розкажу своїм”. Ми знаємо, що зараз дуже багато російських військових відмовляються воювати.
Ігор Радецький воює біля Донецького аеропорту. У місцевих, розповідає, ставлення до військових змінилося. – Ситуація в Авдіївці. Ми маємо залишки, то віддаємо інвалідам, хворим, там ще дуже багато людей залишилося. Допомагаємо їм медикаментами, декому і грошима, — каже боєць. — А в Донецьку — звідти приїжджають люди, говорять, що дійсно люди голодують.
На Тернопільщину Ігор Радецький повернувся на кілька днів, аби побачитися з родичами та забрати реанімобіль, який віддала бійцям громада Малашівців. – Дякуючи простому авто, який нам влітку подарували громада, я вивіз сина з бою. Реанімобілів дуже мало у військових частинах, а для поранених важливі лічені секунди. Автомобілі потрібні, — додає він.
– Стримуючи там ворога, ми надіємося, що тут також будуть зміни, бо як не буде змін, то ми приїдемо і будемо міняти. Кров, що там пролита, не має бути даремною, повинні бути зміни, — підсумовує Ігор Радецький.
