Давно спостерігаю за творчістю талановитої тернопільської поетеси Тамари Ткачук-Гнатович. Відрадно те, що поетеса не зупиняється на досягнутому, бо ж відомо, що у досконалості немає меж. Її віршовані казки-п’єси педагоги залюбки інсценізують зі своїми вихованцями, адже слово, яке несе енергію людяності, доброти і любові, беззаперечно, завжди актуальне. Шкода тільки, що у нашому зматеріалізованому суспільстві не всі усвідомлюють реальний стан речей. Однак «Казка про Добрика» та «Ось такі пригоди у саду і на городі» продовжують завойовувати серця маленьких читачів, зокрема, київських. Приємною несподіванкою стала звістка про те, що у столичному Будинку письменників, що на вулиці Банковій, відбувся творчий вечір двох наших краянок – Тамари Ткачук-Гнатович та Оксани Дяків.
Творчий вечір із зворушливою назвою «Від Дністра до Горині – єднання сердець» вів радник голови НСПУ, заслужений діяч мистецтв України Василь Фольварочний. Поетеси ділились своїми творчими здобутками. На їхні твори співали пісні. Як завжди, Леся Горлицька була неперевершена. Підтримати літераторів прийшли з «Тернопільського земляцтва», студенти Київського університету ім. Б. Грінченка, друзі, знайомі. Волею випадку, коли Тамара якраз читала свої вірші «Сонях» та «Повертайся», до ошатної зали зайшов очільник письменницької спілки України Михайло Сидоржевський. Його вердикт був однозначним: світлі і сонячні вірші, тільки за них вже можна вступати до спілки. Поетеси почули відгуки від письменників Анатолія Качана, Петра Засенка, Богдани Гайворонської та інших.
Перегляньте також:
- «Веселі канікули з Богом» у Дністровському каньйоні: для дітей влаштували розваги
- У селі біля Тернополя затримали снайпера
Але якби там не було, поетично-пісенний вечір у «святая святих» творчого горнила українського письменства, є найкращим доказом і переконанням того, що справжні таланти не знають кордонів і ніщо не може їм стати на заваді.
З творчого вечора вірш “Повертайся”.
Повертайся
Мій рідненький, на сході Європи
Захищаєш ти села й міста
І, напевно, в якомусь окопі
Там читаєш від мене листа.
Повертайся, татусю, додому!
Я вже виріс на цілий вершок,
Сам долаю стежину знайому,
Як іду у дитячий садок.
Чищу зуби, роблю ще й зарядку,
Неслухняні шнурую шнурки…
Та шукаю у споминах згадку,
Як торкався твоєї руки.
Прокидаюсь, бо плаче матуся,
Мабуть думає – міцно я сплю…
Мій найкращий, тобою горджуся
І безмежно обох вас люблю!
Повертайся! Хай змовкнуть гармати!
Ми чекаємо вперто – ти знай!..
…Перемогу здобуде мій тато,
Україна, весь рідний наш край!
Повертайся!
