Титульна нація – це сила опору і внесок у Перемогу

Протягом майже сорока років у світі настирно нав’язують філософію глобалізму.

На початках ідеї мали економічний характер та сприяли уніфікації технічних (механічних та електричних) параметрів, торговельних і митних правил, що спрощували обмін товарами і послугами між країнами різних світів.

Та в якийсь момент ця тема була внесена у людські та суспільні відносини. Її промоутером став уже давно відомий у світі фінансовий спекулянт із значним власним «філософсько-месіанським» доробком — угорець за народженням пан Сорос. Його фінансові вливання у діяльність демократів США призвели до поширення його практик у цій партії та стали її політикою. Подальше фінансування вже європейських політичних спільнот призвело до поширення його тлумачень світопорядку серед як справжніх, так і особливо «фарбованих» лібералів у Європі.

Саме з цього часу активно розпочалося викривлення поглядів на наше буття: родина — це не продовження роду людського, а об’єднання людей, які ведуть спільний побут; культура — це не відображення архетипу нації, її традицій і мрій, а хаос форм і кольорів, що вочевидь нагадують маячню та наслідки неприродних і наркотичних залежностей, що нівелює природність гармонії смаків і стилів. Фінансування таких поглядів перенесло в мистецтво, кіно та естраду брутальність і галюцинації сенсів (образ Вєрки Сердючки їм у поміч). Далі — в етику: фальшування особистого простору та відповідальності за нав’язане «лідерство». Далі — в освіту: тотальні заяви першокурсників про те, що викладачі їх «неправильно» вчать — не так, як вони бачили в кіно…

У цій маячні нація декларується як поняття архаїчне, невжиткове. Національні держави мають зникнути, бо є завадою прогресу. Усе це та інше, організоване й триваюче десятиліттями, призвело до появи еліт з уявленням, що саме це і є глуздом. Логічно, що наступним стало збочення політичних поглядів та деградація суспільних інститутів.

Доросле покоління проходило ці «уроки» в Радянському Союзі: «єдіная общность — совєтський народ», панування пролетаріату у всьому світі, «отнять і справедливо подєліть» тощо, із завершенням: «в ГУЛАГє мєста хватит».

Сорос — нащадок старих систем із новою лексикою. Тоді у них не вийшло. Тому — іншими методами: через «своє трактування» і маніпуляції з глобалізацією та ліберастією (прошу не плутати з нормальним лібералізмом). Це було шахрайством з «євроремонтом» у непридатній комуналці.

Друга сторона «глобалістичної» медалі — спотворений «республіканізм» у США. «Цифровики»-олігархи США і так звані «ортодоксальні християнські євангелісти», як їхній таран, привели до влади Трампа — людину без моральних цінностей, з неймовірним марнославством та жадобою влади і грошей будь-якою ціною. Йому дозволяють задовольняти всі свої примхи, поки вони нищать право, інституції та, головне, ціннісну модель колишнього Західного світу.

Водночас «цифровики» під проводом олігарха Тіля і Ко прагнуть покласти ШІ (штучний інтелект) на платформи вже квантових комп’ютерів (потужність одного перевищує потужність усіх попередніх разом узятих). Це те, що має привести людство до стану біороботів із мінімальними, регульованими ззовні потребами. До істот, у яких особистість кожного буде просто нівельована. За їхніми намірами, це має привести до тієї ж колись «більшовицької», потім «соросівської» рівності та касти правителів. Знищення держав, націй, релігій та особистості. Вони це у вузьких колах називають «приходом Антихриста». Сьогодні Тіль уже пропагує цей свій «глобалізець» на лекціях у Каліфорнії та Римі. Його вплив на фінансові (в т.ч. криптовалюти), військові (в т.ч. Пентагон), космічні (в т.ч. Маска) компанії перетворює його ідеї вже у нові фактично «сектантські» осередки.

Але ж хтось цим буде управляти! Хто ж ці «управителі» чи «правителі»?

Вже тисячоліттями відомо, що вірність богу Мамоні — це належність до світового лихварства. І це не ідея чи конспірологія — це факт, визнаний обома сторонами. Повної влади і безмежних грошей вони прагнуть понад усе.

І якщо для цього потрібно знищити чи перетворити на мешканців «ферми» 3/4 людства, то так вони і робитимуть (згадаймо, що сьогодні у світі лише за ресурси триває понад 60 військових конфліктів). Для них це не проблема, а шлях.

Вони крокують по планеті зі швидкістю інтернету. Їхні ідеї «услужили» і в Україні, означивши час повномасштабної агресії. Вона розпочалася не московитськими кулями, а на сцені — репризами «на роялі» та смердючим суржиком «какая разніца». Уже не згадуватиму про закони про продаж землі у час війни, про множинне громадянство, про угоду про мінеральні ресурси…

Для цього рейваху в рівній мірі використовується маячня «глобалізація-ліберастія» ніби «демократів» та схиблений християнсько-євангелістський ніби «республіканізм». Це не конспірологія, а жорсткий і критичний аналіз сьогодення. Достатньо почати з одного аргументу: нав’язане світу протистояння цих сенсовно людиноненависницьких безглуздь фінансується з одного джерела.

Що може цій бестямі протистояти?

Лише країни і нації вільного світу. Духовність традицій і їх розвиток, цінності людяності, національні держави, повага до архетипів та національних ідентичностей націй і народів. Здорова конкуренція між ними — це зупинить секту Мамони, що лише вдало маскується за технологічним прогресом. Буде непросто. Їхні зерна проросли. Та, відрікшись від націй і глузду, возвеличивши себе до «світотворців», вони забули, що ніщо не вічне на землі і не вони її створили.

Україна — мононаціональна країна. Згідно із соціологією, від 72 до 84% громадян вважають себе українцями. Ми говоримо про політичну націю, де не походження є визначальним, а українство за духом, традиціями, архетипом. Звичайно, у нас є ще два корінних народи — кримські татари і караїми, які мають право на збереження і розвиток своєї ідентичності у єдиній соборній Благословенній Україні. Представники інших націй мають безумовне право реалізувати свою традицію і культуру з прийняттям ідентичності українства або вільно реалізуватися у національних державах, що існують у світі. Життя в Україні, особливо після заплаченої сьогодні ціни, потребує від українців коритися цінностям людяності та закону, а від інших націй — ще й прийняття умов і традицій життя на території Української Національної Держави. По-перше, тому що лише так можемо жити в мирі і захистити свої родини від зазіхань ворогів та наступу лихварства.

Для того щоб стати успішною, Українська Держава має впровадити поняття титульної нації. Це не означає, що мають бути принижені представники інших націй — вони матимуть ті самі права і громадянські свободи. Але представляти країну, управляти нею, особливо у час сьогоднішніх загроз, мають представники титульної нації. Інакше держава перетвориться на наслідок компромісів, на аморфне утворення, що не вміє жити із сусідами в мирі та безпеці і не буде готове здобути гідне місце на континенті та у вільному світі.

Національні держави, титульні нації, їхня здорова конкуренція — шлях до знищення світової тиранії, світового лихварства і Мамони. Це наш шлях.

Павло Жебрівський